Делінінкайтіс
Томас
9захисник
Новини Фото Відео Статистика

Томас Делінінкайтіс: «Зимою я часто граю в хокей, а влітку – у пляжний волейбол»

 Сьогодні «Черкаські Мавпи» пішли на новорічну відпустку. Роботу колектив Йовіци Арсіча поновить 2-го січня. На кілька днів раніше додому роз’їхалися легіонери клубу. Напередодні від’їзду один з лідерів «Черкаських Мавп» – Томас Делінінкайтіс – поділився своїми враженнями про останній місяць, який він провів у Черкасах.

Зараз команда пішла на новорічну відпустку, майже півсезону позаду. Як можеш оцінити турнірну ситуацію для свого колективу?

Зрозуміло, що ми незадоволені тим станом речей, які є. Дев’ята місце не відповідає нашим завданням та амбіціям. Коли я приїхав у Черкаси, мені сказали, що завдання мінімум на цей сезон – вихід у плей-оф. Незважаючи на те, що поки ми за крок від зони плей-оф, я вірю в позитивний для нас підсумок. З огляду на турнірну ситуацію, я вважаю, що нам під силу навіть піднятися на шосте місце, за підсумками регулярного чемпіонату. Для цього потрібно лише продемонструвати свій баскетбол.

Після твого переїзду в Черкаси команда виглядає впевненіше, але навіть твоя присутність не вберегла від кількох несподіваних поразок аутсайдерам першості. У чому вбачаєш проблему?

Так, ми програли кілька матчів, показавши слабкий баскетбол. Коли я вирішив переглянути матчі проти «ОДЕСИ» та «Києва», мені було просто соромно дивитися їх. Якби ми виграли ці матчі, то були б уже значно вище у турнірній таблиці.

Вже повністю акліматизувався в системі баскетболу Йовіци Арсіча?

Арсіч – це якісний європейський спеціаліст, який дуже добре розуміється в баскетболі. Я працював з великою кількістю тренерів і в кожного своя система роботи і бачення ведення гри, до якого потрібно пристосовуватися. Якщо всі гравці цей процес пройдуть, то команда буде одним цілим. Для мене цей процес уже завершується. Ще не в усіх матчах команда відпрацювала в захисті так, як цього хоче тренер. В цьому напрямку ще є над чим працювати. В баскетболі все починається із захисту, якщо він є, то напад налагодиться сам по собі.

Персонально ти любиш грати в захисті?

Звісно, в нападі грати значно приємніше, це насолода від баскетболу, а в захисті потрібно працювати. Не зважаючи на те, що я люблю отримувати від баскетболу насолоду, ніколи не цурався роботи на майданчику і всі мають працювати. Якщо хтось один стоїть, то це провал для командного результату. 

За місяць в Черкасах вже акліматизувався в місті?

Так, це приємне компактне місто. На авто доволі швидко можна дістатися в будь-яку точку, причому тут вистачає магазинів, торгівельних центрів і такого іншого. Я не дуже люблю шопінг, але у вихідний, для зміни декорацій, можу прогулятися в якомусь із центрів. Щодо команди, то навіть не очікувано швидко влився в колектив. У нас дуже дружня, весела команда, всі люблять жарти, я теж люблю жартувати. Зараз мене все влаштовує. А особливо мікроклімат в команді.

В ігровому сенсі тобі теж майже відразу вдалося показувати високу статистику, ти взагалі не відчув ту кількамісячну паузу у твоїй професійній кар’єрі?

Просто тренери та гравці зробили максимально все, аби я про певну відсутність ігрової практики не думав. Справа в тому, що за таких умов мені потрібно на тренуваннях багато працювати у форматі 5 на 5. Відповідно, задля цього вся команда проводила багато тренувань в такому форматі. Але поки що я не можу сказати, що вже вийшов на свою оптимальну форму, сподіваюсь, це буде вже найближчим часом.

В чому секрет твого поставленого дальнього кидка?

Однозначно я навіть не скажу. Я сам з Клайпеди, а в Литві завжди говорять, що баскетбольна школа Клайпеди постійно виховує баскетболістів з гарно поставленим кидком. І, дійсно, майже всі мої земляки мають хороший кидок. Він притаманний і мені, але не скажу, що я повністю усім задоволений, в іншому разі мав би забивати всі триочкові. Я пам’ятаю, коли лише починав займатися баскетболом, мені батько говорив, що б я не атакував з середньої дистанції, а бив дальні. Він мені говорив, навіщо кидати двохочкові, якщо в одній атаці можна здобути три очки. Так, зрозуміло, що для відпрацювання кидка я багато працював, але не так, як деякі з відомих виконавців. Приміром, знаю, що нинішній тренер «Дніпра» – Хомічус, який ледь не кожного дня виконував по тисячі дальніх кидків.

Ти говорив про батька та його поради. Він – тренер?

У нас, в Литві, живе близько трьох з половиною мільйонів і ледь не кожен може бути тренером. У нас всі знають, як грати в баскетбол: тактику, стратегію, як кидати та захищатися. Мій батько – не тренер, але зважаючи на те, що в нас баскетбольна країна, він розбирається в цій грі.

Зважаючи на це, твоя доля була вирішена з раннього дитинства?

Ні. В дитинстві я займався не лише баскетболом. Я вмію грати майже в усі ігрові види спорту, а також знаю ази низки інших видів. Я грав у футбол, теніс, волейбол, займався карате і танцями.  Причому спочатку я пішов з баскетболу і займався футболом, але я був найвищим в групі і тренер сказав, що у футболі в мене мало перспектив, так і повернувся в перший і основний свій вид спорту. Зараз, до речі, зимою, я часто граю в хокей, а влітку – у пляжний волейбол. Але, як не дивно, професіоналом я не можу себе назвати навіть в баскетболі.

Зараз ти відправляєшся в Литву на коротку відпустку, засумував за домом?

Звісно, так, але я не зациклююся на цьому. Баскетбол – це моя робота, тому переїзди і кілометри я сприймаю, як належне. Особливо засумував за дружиною, вона постійно їздить зі мною, але зараз ми чекаємо на народження сина, тому вона залишається в Литві. Сім’я для мене, взагалі, на першому місці, а вже потім баскетбол. Тому в Клайпеду відправляюсь з великим бажанням.