Гравці сезону

 Марко Любічіч – один з тих гравців, який полюбляє залишатися в ігровому залі після тренування. Традиційно сербський захисник працює над власним кидком. Ось і цього разу задля того, аби взяти інтерв’ю у Марко, довелося чекати добрих двадцять хвилин після завершення тренування. Однак вихований та чемний серб кілька разів перепросив за такі журналістські міні-незручності. 

– Марко, привіт. Як настрій після важливих двох перемог над «Ферро» та «Дніпром»?

– Привіт, зараз все чудово, особливо настрій. Це були дуже важливі матчі для нас. Команда продемонструвала, що може стабільно виглядати, обігравати лідера і брати свої очки з командами, які знаходяться нижче нас, так приходить впевненість. Причому ми показали якісний баскетбол, якщо так і гратимемо далі, то зможемо вийти в плей-оф з хорошого місця.

– В останніх матчах команда набрала майже по сто очок. Я знаю, що тренер вимагав від вас самовіддачі в захисті, а так вийшло, що вигравали завдяки нападу, прокоментуй це.

– У баскетболі інколи трапляється, що через те, що команда гарно грає в нападі, вона розслабляється в захисті. На мою думку, потрібно більше віддаватися захисту, але ідеально, коли виходить і одне й інше. В  останніх матчах в нас часто саме так і виходило, я хотів би грати в такій команді! Для нашого нападу дуже добре, що тренер використовує десять баскетболістів. Через постійну ротацію гравців команда постійно тримає високий ритм і це спричиняє труднощі для суперника.  

– На старті сезону «Черкаські Мавпи» були однією з найбільш нестабільних команд ліги. Ти погоджуєшся з цим, що зараз змінилося?

– Певною мірою погоджуся. Думаю, це лежить в площині психології, не на всі матчі ми налаштовувалися потрібним чином, а по ходу гри часто не могли вже нічого виправити, тому й було чимало непотрібних програшів не найсильнішим клубам Суперліги. Вважаю, останні кілька місяців ми стабілізували ситуацію. Всі й до цього бачили, що ми можемо грати добре, але зараз до нас приходить стабільність.

– Я впевнений, що ти дивишся в турнірну таблицю і розумієш, наскільки важливою є найближча гра. Які очікування у тебе від матчу проти «Миколаєва»?

– Зараз наша команда знаходиться на підйомі і не лише вважається претендентом на вісімку, а йде в зоні плей-оф. Ще краще себе ми будемо почувати, якщо обіграємо в п’ятницю «Миколаїв». Це буде, напевне, найважливіший матч зі старту чемпіонату. Ми гратимемо не лише з сусідом по турнірній таблиці, а й з прямим конкурентом. Тобто, якщо ми обіграємо «Миколаїв», то вийдемо в Кубок Суперліги. В нас є певна перевага, адже будемо грати на власному майданчику, за підтримки своєї публіки ми обіграли чимало хороших команд. На жаль, в першому колі ми поступилися миколаївцям, тоді не продемонстрували свою гру і дали можливість розгулятися їх основним гравцям. У п’ятницю нам потрібно буде зупинити їх лідерів – Майо та Мітчелла.

– Напередодні серії з чотирьох матчів Томас Делінінкайтіс сказав, що команді необхідно виграти три з чотирьох матчів. Зараз ви здобули дві перемоги, бажання не підвищуються?

– Перш за все, нам необхідно виграти матч в п’ятницю, зрозуміло, що й на гру недільну проти «Донецька» ми не будемо виходити приреченими на провал. Так, донеччани дуже сильна команда, напевне, краща в лізі по комплектації, думаю, гра буде дуже цікавою. 

– Вже пристосувався до українського баскетболу? Він тобі підходить?

– Насамперед, хочу сказати, що українська Суперліга – це дуже непростий чемпіонат. Тут, взагалі, поодинока ситуація, як для європейського чемпіонату: немає лідерів, немає аутсайдерів, кожна команда може виграти в будь-кого. Від своїх товаришів я чув, що в минулому сезоні також була висока конкуренція, але такої я не очікував. Зараз я розумію, про що вони говорили, думаю, Суперліга зараз входить в ТОП-5 найсильніших чемпіонатів Європи. З незручностей – велика відстань переїздів та зимовий холод. 

– Ти – один з кращих ребаундерів команди і це при тому, що граєш на позиції захисника. Ти завжди так агресивно ведеш себе на щитах?

– Так, це моя гра, я думаю, що сила будь-якого гравця в його багатофункціональності. Я обожнюю боротися під кошиком, люблю віддавати передачі, хочу забивати. Але моє головне завдання – не працювати на статистику, а приносити користь команді, коли це вдається, я задоволений собою.

– Ти в команді граєш на кількох позиціях. Краще себе почуваєш на місці розігруючого чи атакуючого захисника?

– Розігруючого. Мені подобається багато часу проводити з м’ячем, організовувати гру команди. Як я вже говорив, для мене значно важливіше віддати передачу, ніж забити самому.

– Ти знаєш кілька мов. Як долаєш в Україні мовний бар’єр?

– Окрім своєї рідної, я знаю англійську, трохи – іспанську та російську. До речі, саме переїзд на Україну посприяв моєму мовному навчанню. Тут я підтягнув свій англійський і вчу російську мову, постійно запитую у знайомих, що означають певні слова та як вони вимовляються. Коли заходжу в магазин, то можу російською пояснити, що мені потрібно.

– До речі, тебе в магазинах чи на вулиці впізнають?

– Так, іноді це трапляється. Правда, коли грав в минулому році в Афінах, це траплялося частіше, але і Черкасах мене часто впізнають, особливо в закладах харчування. Мій російський не такий хороший, щоб багато говорити з місцевими, але намагаюся приділити їм увагу. 

– У «Черкаських Мавп» була невелика перерва в чемпіонаті. Як ти її проводив?

– Я вирушив у своє рідне місто – Новий Сад, там провів чимало часу зі своїми рідними. Також з дівчиною їздив у Відень, мій мозок відпочив від баскетболу, думаю, це позитивно позначилось на моїй грі.