Гравці сезону

 В цьому сезоні черкаський клуб славиться своїми снайперами. Та мало хто знає, що бігмен, у якого один з кращих відсотків реалізації з периметру, прописаний саме в нашій команді. Цікаво, що в передсезонних матчах Станіслав Сокур показував 80% результативності з триочкової дужки. В регулярному чемпіонаті його результативність та час на ігровому майданчику дещо знизилися, однак і зараз його бояться залишати вільним на периметрі. В інтерв’ю клубному сайту Стас розказав про свою філософію гри та поділився баченням турнірної ситуації. 

Кілька днів тому черкаський клуб оформив історичну перемогу над «Азовмашем», якого не міг обіграти з 2006-го року. Прокоментуй цю гру.
Насправді такої статистики я не знав, тому стало ще приємніше від тієї перемоги. Щодо «Азовмаша», то в цьому сезоні з цим клубом ми граємо на рівних. Згадайте попередні два матчі, в яких маріупольці виграли лише на заключних хвилинах. Спершу Печеров врятував їх, а в другому матчі – Харіс. Я не вважаю цей результат великою несподіванкою. Так, ми відіграли непоганий матч, забили свої очки, вдало відзахищалися у потрібний момент. Взагалі ми на дуже високому рівні провели три з чотирьох останніх матчів. Ми в усіх чотирьох святкували перемоги, але ігри з «Азовмашем» та командами із Заходу України особливо вирізняються.

Зараз ти не отримуєш тієї кількості часу на яку розраховував, наскільки важко від того?
На початку сезону я грав майже по 20 хвилин, після була травма, з якої я важко виходив, і навіть коли одужав майже не грав. В останніх матчах я мав 6-8 хвилин, не скажу, що цей час мене задовольняє. Можливо, тренер мені не повністю довіряє, можливо моя гра не відповідає його вимогам. Словом треба працювати і доводити.

Ти не традиційний бігмен, тебе більше побоюються, коли ти в нападі розташовуєшся «високо». Наскільки легше грати «великому» з гарним кидком?
Це мій стиль гри і його я дотримувався в усіх клубах де виступав. «Великі» рідко в захисті виходять на свого, який стоїть на периметрі, а вільному забити значно легше. Якщо ж на тебе виходить опонент «з рукою» можна піти в прохід або віддати передачу. До речі, в останньому матчі саме так я віддав двічі на Томаса. «Великий» в захисті зреагував на можливість моєї дальньої атаки, важливо в цей момент знайти партнера в трисекундній зоні. Так, це моя гра. В свою чергу в захисті моє головне завдання – «зіграти за отримання», тобто не дати отримати м’яч, адже потім буде вже важче відзахищатися чисто. 

Вже в наступному турі твоя команда завершує регулярний чемпіонат. Матч в Запоріжжі буде дуже важливим, як команда на нього налаштовується?
Зайвої мотивації нам не потрібно. Хочеться забронювати собі сьоме місце, не думаючи про результати «Говерли». Таке можливо лише у разі перемоги. До того ж, якщо ми виграємо, матимемо певні шанси на 6-те місце, тоді треба сподіватися на невдале завершення чемпіонату для «Донецька». Зараз можна рахувати і прораховувати, я, до речі, вже вирахував всі варіанти. Але який сенс рахувати - треба грати. Особливо ця фраза стосується першої частини сезону та необов’язкових поразок. Зіграли б ми на один-два матчі краще і не рахували б. Але насправді так постійно: десь не дограв, десь не дотерпіли, а потім перед плей-оф думаєш: «А що б…, а якби…».

До слова, про який і з матчів сезону в такому ракурсі більше думаєш ти.
Якщо ти маєш на увазі найбільш прикрішу поразку – то це домашній матч проти «Дніпра». Ми повністю контролювали хід гри і вели після першої половини «+18», а потім взяли і програли в овертаймі. Сказати, що це необов’язковий програш – це нічого не сказати. Важко згадувати і дві поразки «Києву». Реально це найслабша команда ліги. Так в Суперлізі в цьому сезоні не має слабких команд, це довів і «Київ», з ними ми грали п’ять разів у сезоні і тричі програли, важко в це віриться. Зараз ми говоримо про наболіле, але не слід забувати і нестандартні перемоги. Згадайте лише матч проти «Азоту», ми мали його програти, а Хантер взяв і забив. Це баскетбол.

До речі, в матчах проти «Дніпра-Азоту» тебе фани суперника інколи підтримували навіть більше ніж азотівців. Не було відчуття, що граєш проти свого клубу?
Щось віддалене було. В першу чергу, мені хотілося щось довести і зіграти якнайкраще. Я більше двох років був капітаном «Азоту» і в мене прекрасні взаємини з фанами команди, з деякими ми і досі зідзвонюємось, я завжди був толерантним до вболівальників. Причому, не слід забувати, що я сам родом з Дніпродзержинська.

В Запоріжжя поїде фан-сектор «Черкаських Мавп», як вважаєш це має допомогти?
Звичайно, присутність своїх вболівальників, тим більше у чужому залі, серйозно стимулює. В Черкасах пристойна група підтримки. Пам’ятаю, коли я грав у Рівному, там завжди були дуже гамірні домашні матчі, а потім я переїхав до Дніпропетровська, то було таке відчуття, що я грав на виїзді. Без вболівальників, а тим більше своїх, грати непросто. 

Ти згадав останні ігри проти «Політехніки» та «Говерли», з огляду на ці матчі був просто неймовірний скаутинг суперника. З Арсічем розбір команд, якийсь особливий?
В певній мірі так, особливо останні матчі. Виходить, що кожного суперника ми розбираємо, переглянувши 2-4 відео за його участю. Береться до уваги кожна комбінація, хто і на кого грає, і так далі. Подібне є в кожному клубі, в Черкасах такий розбір на особливому рівні.

Ти відзначав, що три з чотирьох матчів команда відіграла на дуже високому рівні. Цікаво, що всі ці ігри були проти команд, які вийшли вже в плей-оф. Четвертий матч ви грали проти «Дніпра», який поза вісімкою. Паралелі можна проводити і у ході всього сезону. У команди вистачає мотивації лише на сильного суперника?
Можливо дійсно мотивації не вистачає. Можливо просто незручний суперник, приміром, «Миколаїв». Так, цей клуб в Черкасах показав просто нереальний баскетбол і відсоток реалізації, ще в двох матчах вже у нас не було аргументів. Все таки не слід списувати таке поняття, як незручний суперник. Тай статистика в рівному чемпіонаті - штука доволі суб’єктивна. Сьогодні клуб у вісімці, а завтра кілька травм, відсутність мотивації і ти програєш з великою різницею команді з нижньої частини турнірної таблиці. Нажаль в цьому сезоні з нами таке траплялося дуже часто.

Під час виїзду у клубному автобусі ти єдиний хто занурюється в комп’ютерні ігри на всю поїздку, в тебе часом залежності від цього немає?
Та ні. Просто в автобусі потрібно себе чимось зайняти. Раніше я читав, але від читання в автобусі очі болять, тому обираю ігри, можу інколи подивитися фільм. Дома я майже не граю, я більше люблю активний відпочинок.