Гравці сезону

    Вже незабаром баскетболісти «Черкаських Мавп» розпочнуть підготовку до нового сезону. Поки що гравці насолоджуються відпусткою та відпочивають з родинами. Не став винятком і молодий захисник «Черкаських Мавп» – Олексій Чигринов, який зараз відпочиває на Кримському узбережжі неподалік Судака. Саме там Чигринов дав своє перше інтер’ю у статусі гравця «Черкаських Мавп».  

– У це міжсезоння ти перебрався з Дніпродзержинська до Черкас. Наскільки легко тобі дався цей перехід?
– Насправді прийняти рішення було непросто. В «Азоті» я провів велику частину своєї кар’єри, для мене це, як рідний клуб. У Черкасах зараз збирається амбітна і молода команда, мені про це сказав тренер. Також я зрозумів, що мені потрібно робити наступний крок, вважаю, що в Дніпродзержинську мені не вдалося в повній мірі розкритися, сподіваюся, що це вдасться зробити у Черкасах. Так само знаю, що тренер дасть мені шанс та ігровий час. Ним потрібно буде користатися і доводити, що я повністю заслуговую на хвилини на ігровому майданчику. Контракт я підписав на умовах «1+1», а взагалі, то хотів би провести у «Мавпах» не один сезон. 

– Як можеш охарактеризувати попередній сезон для себе?
– Важко сказати, що я прогресував протягом нього. Насамперед, мені не вистачало ігрового часу, тренер не повністю довіряв мені, я, напевне, не зумів протягом сезону змінити ставлення до себе, а тут уже як замкнуте коло. Мені хотілося постійно доводити, що я хочу і можу грати, але, напевне, цього було замало. А коли я отримував можливість проявити себе на майданчику, бажання зашкалювало, інколи це допомагало, але часто і заважало. Не скажу, що перейшовши у Черкаси я отримав обіцянку від тренера отримувати багато ігрової практики. Як я вже говорив, це потрібно заслужити, але тут це вже буде чистий листок, з якого, можливо, легше почати.

– У тебе відомий в баскетбольному світу батько. Це він вплинув на твій вибір виду спорту у дитинстві?
– Насправді я займався багатьма видами спорту. У Дніпропетровську я ходив на плавання та гімнастику, дуже довго займався футболом. Але якось мені на День народження подарували баскетбольний м’яч, ось так все і почалося. Я постійно виходив з ним грати на вулиці, спочатку невміло кидав по кошику, а потім виникло бажання займатися виключно баскетболом. Мій батько, навпаки, наполягав на тому, щоб я продовжив займатися футболом.

– Важко виходити на майданчик, коли батько на трибуні?
– Коли я виходжу на майданчик, то на глядачів фактично не звертаю уваги, тому це не заважає, а от коли він був тренером, це було щось! Мені було неймовірно важко, я відчував подвійну відповідальність: теоретично не мав права його підводити і, на відміну домашньої атмосфери, не мав права оскаржувати його рішення чи погляди.

– Ти вдало виступав за юнацьку та молодіжну збірні, причому у тебе були сильні однолітки. Розкажи про ті часи.
– Насправді це було не так давно, тому все добре пам’ятаю. Зрозуміло, одягаючи ігрову форму збірної, відчував неймовірну гордість та патріотизм. У нас була дійсно дуже сильна збірна. На юнацькому чемпіонаті Європи ми грали у другій зоні і наше головне завдання було вийти в підгрупу «А», з цим завданням ми впоралися. Прикро лише те, що програли фінал угорцям. На молодіжному чемпіонаті Європи у 2009-му ми взагалі були ледь не фаворитами після першого етапу. Здається, наша збірна стала першою молодою українською командою, яка фінішувала у своїй підгрупі на першому місці. Тоді за нашу команду грали Лукашов, Тимофєєнко, Отверченко та Зайцев. Після першого групового раунду Зайцев отримав травму і ми не змогли вийти із жодної з трьох матчів у другому груповому раунді, хоча потрібна була нам лише одна перемога. 

– Ти перейшов у клуб, в якому зараз приділяється дуже багато уваги молодим баскетболістам. З-деким навіть вже гратимеш в одній команді, на власному прикладі скажи, наскільки важко зробити перехід від юнацького в дорослий баскетбол.
– Про це багато говорять, але той, хто через це пройшов точно знає, що це неймовірно важко. Ментально до цього я був повністю готовим, але в такій ситуації кожен фактор має важливу роль. Важливо мати ігрову практику, важливо скористатися шансом, важливо повірити у себе, важливо не «вхопити зірку», важливо мати тренера, який тобі довіряє. Думаю, якщо всі ці фактори зійдуться, то результат у молодого гравця обов’язково буде. Ось у минулому сезоні дуже порадували хлопці з Дніпропетровська. Більшість з них – мої знайомі, і я радий, що вони прогресували і показували гарний баскетбол.

– Зараз ти на Кримському узбережжі. Взагалі, як любиш відпочивати від баскетболу?
– Море – це ідеальний варіант, ми виїхали з друзями лише на п’ять днів, але сподіваємося і за цей час відпочити. Люблю футбол, зараз правда нелегко знайти партнерів, часто з рідними граємо в карти, також багато часу проводжу з собакою. У нас пес «Голден ретрівер», якого нам з дружиною подарували на весілля. За паспортом його звуть Далас, спочатку ми навіть подумували, щоб змінити йому ім’я, але в тому сезоні якраз «Далас» став чемпіоном НБА, тому вирішили залишити це ім’я.