Після тривалої роботи із дублем «Черкаських Мавп», цьогоріч Володимир Чурсін отримав нові завдання. Один із найдосвідченіших та найбільш кваліфікованих тренерів клубу працює зі старшою віковою групою баскетбольної школи. Щодня фахівець проводить по кілька тренувань із різними командами. Ми завітали на одне з вечірніх занять команди «Черкаські Мавпи-03» та поспілкувалися із Володимиром Чурсіним. Тренер розповів про специфіку методичної роботи із 14-16-річними юнаками, баченням розвитку баскетболу в Україні.

– Володимире Борисовичу, цього сезону у баскетбольній школі «Черкаських Мавп» відбулися організаційні зміни. Тепер ви окрім дубля працюєте з юнацькими командами 2001, 02, 03-го років народження. Як охарактеризуєте свою роботу з дітьми?
– Минулого року так вийшло, коли Саша Ворона став головним тренером дубля, я зрозумів, що в мене з’являється якийсь вільний час для допомоги клубу. Я самостійно їздив на тренування команд 2002 та 2003-го року, допомагав тренерам. Чомусь мені здається, що зараз черкаський баскетбол потрібно піднімати саме з дитячих команд. Дуже хорошим був 96-ий рік, де були Михайлюк, Кобець, багато інших хлопців. Потім певне затишшя. Тому зараз потрібно з кожного віку знаходити талановитих юнаків, висмикувати їх по 2-3 й працювати з ними. Щось підказувати, більш професійно з ними говорити. Тому що баскетбол дуже змінився, коли додали нових правил. Коли можна грати пік-н-рол, зонний захист. Раніше по 5 хвилин грали діти. Тобто є зміни. Робота з дітьми такого віку дуже цікава.
Я також є головним тренером команди України U16, яка грає у Євролізі і готується до чемпіонату Європи. Тому мені дуже важливо контролювати дитячий рух по всій Україні. Коли їжджу на тури ВЮБЛ 2002-го року, 2003-го, переглядаю дітей з різних команд. Наприклад нещодавно був тур 2002-го року, мені дуже сподобалися два хлопці із Дружківки. Вони високі і перспективні. Тому хочу їх дозаявити на Євролігу. Тобто потрібно дивитися всі ці вікові категорії.

– Команд багато, ігор багато, як все встигаєте?
– Дуже складна робота фізично. Тому що приїздиш із одного туру, і відразу їдеш на інший, потім готуєш третю команду. Графік дуже насичений. Нажаль поки у нас немає головного тренера дубля. Я виконую і ці обов’язки. І часто у нас співпадає час матчів дубля із юнацькими командами. Дуже складно щось вибирати, чимось жертвувати.
Працюємо багато, підряд по кілька тренувань. Є над чим працювати і є перспективні діти. Я сподіваюся, що Максим Голєнков відновиться. Кирило Крутогуз потрапив до збірної і відвідав тур Євроліги. Помітно, що дітям потрібно додавати у багатьох аспектах, покращувати розуміння гри.

– У вас колосальний досвід. Як діти цього віку сприймають всі ваші настанови та поради?
– Мені здається, що чим раніше вони зрозуміють, що цим потрібно займатися професійно, слухати підказки тренери, звертати увагу на помилки, робити правильні висновки, тим реальніше вони стануть професійними гравцями. Якщо є талановита дитина і вона займається суто «для галочки». І якщо вони зрозуміють, перейдуть цю межу, будуть прислухатися, робитимуть висновки, тим раніше вони стануть баскетболістами.
Тому що 14-15 років – хороший вік. Діти мають виходити на новий рівень. Я з 15-ти років грав у професійній команді, в 19 став майстром спорту СРСР. З 15-ти років серйозно займався професійно, і все залежить від тебе, як сприйматимеш інформацію, як будеш працювати над собою. Ми зараз робимо все, щоб зацікавити дітей. Мені здається, що дуже багато потрібно працювати усім хлопцям. Наприклад тому ж Романовському. У нього є талант, але водночас проблеми, над якими потрібно займатися. Повинен фізично зміцніти, додати у швидкості. Розуміння баскетболу у нього є. Але роботи ще багато. Над всім цим намагаємося працювати. Але все це не відразу робиться. Протягом місяця-двох таких результатів не буде. Потрібно роки вкладати у дітей, щоб коли їм було по 17-18, вони стали повноцінними гравцями нашої першої команди.

– З огляду на ваш досвід роботи із дорослими баскетболістами-професіоналами та юнаками дубля. Як працювати із меншими хлопцями? Чи не завантажуєте ви їх серйозною інформацію?
– Колись потрібно переходити на інший рівень, перебудовуватися. Я вважаю, що в цьому віці потрібно дуже багато приділяти увазі техніці. Наприклад три дні працювати суто технікою, але це не тільки техніка нападу, коли потрібно правильно кинути, але це і техніка захисту. Як правильно повинні стояти ноги в захисті, індивідуально, командно, тощо. Наступні три дні – ми більше працюємо над командним нападом та захистом. Вже вони повинні орієнтуватися де знаходиться м’яч, як контролювати м’яч, свого гравця. Я не думаю, що це настільки складно. Я думаю, тут немає нічого складного.

– Ви бачите по ним, як юнаки все це сприймають?
– Ну ви сьогодні були на нашому тренуванні. Вони достатньо сприймають всю інформацію. Їм кажеш як правильно стояти, як тиснути на м’яч – вони вже намагаються це робити. І це добре. Адже чим раніше вони зрозуміють, що звідси починається баскетбол. Не там, як і хто красиво згори забив, а від оцієї чорнової роботи. Від роботи в захисті.

– На що робите основний акцент із цими юнаками? Чи над усім працюєте?
– Це так складно. Тому що і з технікою є багато проблем. Влітку я працював зі збірною 2002-го року. Абсолютно не навчені діти приїздять у збірну. Не можуть зробити елементарних речей, наприклад забити м’яч лівою рукою, зіграти десь спиною. І все це зробити на швидкості, дуже складно. Я просто думаю, як це роблять у баскетбольних країнах, до яких ми прагнемо, і я впевнений зрівняємося з ними. Потрібно працювати з дітьми 12-ти років, 11-ти, навіть 10-ти років. Із цими дітьми працюють професіонали, які розповідають як правильно ставити ногу, показують як контролювати м’яч, ситуацію на майданчику. За таку роботу у Литві фахівці отримують по 2 тисячі євро. За роботу, яка закладає основу всьому литовському баскетболу.

– Адже якщо в цьому віці дитина щось буде робити не правильно, далі буде значно складніше з цим працювати?
– Безперечно. Значно легше дитину навчити в цьому віці, а не потім перевчати. Щось пояснити. Коли йде направлена робота. Є зібрання всіх тренерів 10-річних юнаків. І є загальне правило. Що діти мають вміти робити в 10 років, що мають робити в 11, в 12. І поступово до цього йде вся країна. Ми маємо рухатися в цьому напрямку.

– По тому як ви працюєте з командами 2001, 2002 та 2003-го років. Як оціните їхню гру цього року?
– У нас із 2003-ім роком такі хороші ігри, коли ми грали на виїзді з Запоріжжям, серйозною командою. І ми першу гру програли 7 очок, але коли діти зрозуміли, що я від них вимагаю. Як вони проявили характер і ми виграли у них ці 6 очок. Це була чудова перемога. Коли ми 2002-им роком у Дніпрі переграли Дніпро з перевагою понад 40 очок, як хлопці захищалися, як бігли у відрив. Нажаль вони не можуть все це робити у кожній грі. Є десь провали, це зрозуміло – вік. І в одній грі юнак виконає все правильно, а в іншій розгубиться і наробить багато помилок. Звідси й нестабільний результат. У цьому віці результат важливий. Адже коли діти тренуються, «пашуть» і потім виграють – від цього отримують заряд емоцій і більший заряд для подальшої роботи, вони значно завзятіше працюють. Чи коли людина згодом потрапляє до збірної, вона бачить свій розвиток, прогрес. Але головне, я бачу багато талановитих юнаків. Безперечно, всі діти перспективні і мають займатися баскетболом. Але якщо ми говоримо про високий рівень, то в кожному віці є 5-6 осіб, яких можна підтягнути під нашу першу команду.

– Чемпіонат цього року дуже насичений. Тури сусідніх вікових категорій мають щільний графік. І в нашій школі багато хлопців задіяні за старші команди. Як можете оцінити оцей прогрес хлопців, через те, що вони постійно грають зі старшими?
– У нас нещодавно був цікавий тур із 2001-им роком. У нас команда – п’ять осіб 2001-го року, інші п’ять – 2002-го року народження. Ми виграли два впевнених матчі зі значно слабшими командами. Але третій із командою Рівного, срібним призером минулого сезону. Але ми зіграли сильно, продемонстрували характер, провели чудову четверту чверть, правильно захистилися і перемогли. Грав той же Якименко, Назаренко, Рідько. І через такі матчі вони ростуть як гравці. Вони бачать, що можуть впоратися зі старшими суперниками. Чи наприклад Кирило (Крутогуз) грає за 2002-ий рік і виходить грає по 30 хвилин. Можливо й тому він потрапляє до збірної. Це чудово, коли молодший вік грає за старші команди. Це правильно.  

– У кожній команді є тренер. А ви як тренер-методист. Яку методику ви запропонували тренерам? Чим відрізняються заняття із командою кожної вікової категорії?
– Я намагаюся робити як – проводимо тренування. Наступного дня їду на тренування до іншої команди. У наступного тренера вимагаю проводити це заняття так само, але додати кілька вправ. Щоб діти запам’ятовували базу. Далі додаю іншу тему, тренер намагається за нею стежити. Ми наприклад займаємося зоною чи зонним пресингом, він це повторює. Для них зараз найголовніше, близько 70% повторень. І лиш потім ми додаємо потроху чогось нового. Все це окрім техніки й індивідуальної роботи, якої дуже багато.

– Що для вас оця робота із іншими тренерами, із юнацькими командами? Які враження від неї?
– Мені дуже подобається. У певний момент я був дуже засмучений, коли у нас співпадав тур Вищої ліги із дублем та дуже складний тур ВЮБЛ із командою 2003-го року народження. Я дуже хотів поїхати з цією командою, щоб побачити як діти прогресують, виконують настанови. Не вдалося. Також співпадав тур 2001-го року та дубля. Добре, що тут Олексій Адедіран допоміг із дублюючою командою, попрацював із ними на цих матчах, а я поїхав із юнаками. Тому дуже потрібен нам тренер для команди Вищої ліги. Адже поки дуже складно контролювати всі ці команди і контролювати цей процес. Неможливо охопити все. Якщо ведеш щось одне, потрібно посвятити максимум зусиль цьому, тоді буде результат.

– Стосовно зміни в баскетбольній школі «Черкаських Мавп». Ви працюєте зі старшими юнаками, а Василь Івлєв із молодшими та початковою групою підготовки. Як вважаєте, наскільки правильною та дієвою є ця система у достроковому плані?
– Це дуже хороша зміна. Я думаю 2-3 роки і будуть реальні результати. І їх ми побачимо по нашій основній команді. 2-3 роки це мінімум. Тому що цих людей, яких ми розвиваємо, їх потрібно підтримувати й працювати надалі. Я все літо працював зі збірною України 2002-го року народження. І там у мене було чотири помічника, і американець і тренер Вищої ліги івано-франківської «Говерли», і ще один тренер Євген Подорваний. І ми дуже контролювали тренувальний процес. Ділили дітей на чотири групи, кожному значно більше уваги, значно продуктивніше проходять тренування. Якби у мене зараз було три помічника я був би щасливий, чи хоча б один! Два це ідеально. Щоб розвести дітей по групах, як ми робили зі збірною. Ці дрібниці дуже важливі у цьому віці. Тому що якщо щось упускаєш, людина завчає якийсь елемент неправильно і тоді перевчити дуже складно.

– Останнє питання про «Черкаські Мавпи-2». Дублюючий склад цього сезону програє. У нас дуже молода команда. Наскільки перспективною вона є у плані персоналій?
– По-перше, є хлопці 2001-го року, які грають за дубль – це Романовський і Троян. Зараз хочу, щоб за дубль більше грав Андрій Коробко – це теж 2001-ий рік. Також там є Владислав Мельник, Ярослав Войтович, Віталій Гнойовий, Дмитро Нагорний. Є ті люди, які повинні прогресувати, які зараз прогресують. Ось Діма зараз тренується із першою командою, для нього це дуже великий досвід. Діти, які підходять. Взяли хорошого хлопця з Одеси – Кирила Панфілова. Перспективний хлопець, у нього дуже хороші фізичні дані. Помітно, що він рік пропустив, був у США, травмувався. Зараз ми його вводимо у склад. Перспективні гравці є. І поки немає такого результату, як хотіли б. Але, знову таки, хлопці працюють.