- Найкраще, що можу відзначити – учасниками Фестивалю є понад 350 дітей, це 33 команди. І найголовніше – що усі ці діти спілкуються, знаходять нових друзів, знайомляться. І найменші гравці зараз проводять час разом, дружать командами. І хлопці, і дівчата. У них попереду велике баскетбольне майбутнє. У когось на 5 – 6 років. А хтось може гратиме професійно, будуть знати одне одного. І дружба, напевно – це найголовніший скарб цього фестивалю. Бачу це по старшим дітям, 2005 року народження, які тут грають – і дівчата, і хлопці. Видно, що вони добре знайомі одне з одним, спілкуються, допомагають одне одному, проводять разом час – це дуже важливо. 

 

- Ні, серед них є частина тих хлопців. Бо у нас у ВЮБЛ грали у заявці 9 гравців 2009-го року народження. І вісім з них були у складі 14-ти заявлених на фінальний тур. У нас взагалі було 6 хлопців 2008-го року і ми привезли і ще привеземо на другу зміну. І вони самі сюди приїхали – новачки, дуже багато гарних, високих хлопців, ми граємо зараз з ними поза конкурсом і на наступному етапі ми гратимемо з ними в основній сітці. Отже, у нас 9 хлопців брали участь у фіналі ВЮБЛ-2008, але приїхали разом з ними і четверо новачків. Тож не можна сказати, що ми усі брали участь. З них – вісім срібних призерів.

 

- Батьки постійно з нами на зв’язку. У нас є група, куди ми розміщуємо відео тренувань, відео, як вони живуть, як харчуються, як купаються, ділимося усіма повсякденними справами, батьки усі задоволені. Діти усі задоволені!

 

 

- Дуже змістовна і цікава конкурсна програма. Щось програємо, десь поступаємося, бо ж хтось приїхав сюди підготовленим спеціально до цих конкурсів, малюнків, тощо. Для нас це новинка, але головне – дітям подобається. 

 

- Обов’язково. У нас ранок починається з пробіжки уздовж берегової лінії, по пісочку, розтяжечки, розминка. Після ранкових матчів ми теж йдемо купатися. До речі цього року, і багато хто це відзначає, дуже тепла вода. Бо минулого і позаминулого року зайти у воду було неможливо, холодна течія була, а зараз дуже тепла, діти бавляться, усі команди купаються, усі на морі. І в цьому плані нам пощастило. Ми не сидимо по корпусах. І до обіду йдемо на море, і після вечірніх ігор. Тобто, виходить, що маємо такі своєрідні відновлювальні тренування у воді. Діти плавають, м’язи розслабляються, і процес відновлення пришвидшується. 

 

- На кожну гру ми ставимо завдання: якщо мали якісь помилки, у наступній грі їх треба виправляти і у наступних іграх вже їх не припускатися. Або ж якщо якісь нові дії вивчаємо, показуємо їм на тренуваннях одну-дві дії і хочемо їх побачити у грі. Звісно, ми прагнемо, щоб після кожного матчу вони приходили, робили аналіз, і робили дії більш якісно. Підіймалися баскетбольними сходинками вгору. 

 

- Максима Міхельсона я напевно знаю вже років 20. Ми з ним, ще коли він працював в Інгульці, а я у себе в Донецьку, вже спілкувалися з ним. Потім коли я у Маріуполі, а він у Кривому Розі працював. І ось ми вже з ним шість років працюємо у Черкасах. Про нього можу тільки сказати  - цей фахівець вміє тренувати на усіх рівнях. 

 

 

- Ви знаєте, у мене є таке розуміння: якщо ви не вмієте тренувати дітей, не те, що не тренували, а не розумієте, як навчати, потім складно вам прийдеться у великому баскетболі. Бо ж там теж треба навчати, і в НБА навчають гравців. Якимось діям, що їх вони не вміють робити. Якщо ви слідкуєте, у гравців НБА літні табори – обов’язкова програма. І вони постійно винаймають тренерів, постійно вдосконалюють свою техніку. Для баскетболіста літній час, коли нема сезону, це найголовніший час для підготовки індивідуальних технічних якостей. Ту теж є багато відомих тренерів – із Запоріжжя дівчата, з Вінниці, з Закарпаття, одесити… З усіма ми спілкуємося, підтримуємо гарні стосунки. 

 

- Тут усі мають свою мету, свої завдання. У нас не стоїть мета перемогти понад усе. У нас стоїть мета, щоб діти на майданчику розуміли – що вони роблять, у захисті і у нападі. Найпростіші принципи, і вони їх виконують, і отримують задоволення від цього, від того, що роблять. Це найголовніше.

 

- Результат приходить, коли вони розуміють, що треба зробити у нападі, у захисті в даний момент, в даний час. Бо баскетбол це швидкі шахи. Їх завжди порівнюють. Ти маєш прийняти за долю секунди вірне рішення, до того ж ти маєш вибір. Або ж віддати передачу, ти маєш бачити своїх партнерів, якщо маєш м’яча, або ж обіграти чи кинути. Так само  є вибір, коли припускаєшся втрати. Ти маєш розуміти, якої втрати припускаєшся. Ти маєш зробити так, щоб вона не позначилася на грі команди, як мінімум. То ж баскетбол дуже добре впливає на мислення, розвиває розумові здібності. Тут грають дуже розумні діти. По одному хлопчику можу сказати – він розумна дитина, новачок прийшов, але швидко усе всотує. За ці п’ять днів він додав, ніби ми з ним вже рік працюємо у команді. Отже, діти, яким подобається вчитися, обов’язково гратимуть у баскетбол. Я теж вчуся. Ми з Максимом Міхельсоном постійно вчимося, обговорюємо ньюанси, щось нове дізнаємося, втілюємо у процес. Не тупцюємо на місці.