Кольченко: Дуже сподіваюся на швидке повернення баскетболу в Україну

 Капітан «Черкаських Мавп» - Олександр Кольченко проходить режим карантину у рідному Южному. Тут він живе зі своєю родиною, говорить, що це ідеальне місце для проведення карантину, є можливість індивідуальних тренування. Саме їх чергує з прогулянкою з родиною. Ми поспілкувалися із Сашою про його підсумки минулого сезону та пригадали перемогу у чемпіонаті України, яку «Черкаські Мавпи» святкували рівно два роки тому.

Саша, розкажи як підтримуєш зараз форму?

Дуже сподіваюся на швидке поверненя баскетболу в Україну, правда не живу ілюзіями, думаю раніше осені офіційних матчів не буде.  Намагаюся тримати себе у формі. У мене хороші для цього умови, живу з родиною у Южному, а тут для цього усе є. Можна побігати у безлюдних місцях та провести тренування. Кілька разів на тиждень проводжу кардіотренування, така ж кількість силових тренувань. Не вистачає лише мяча. На відкритому повітрі є ігрові майданчики, але не можу собі дозволити тренування, все таки відчуваю соціальну відповідальність, не хочу щоб хтось з мене брав приклад. Дуже чекаю послаблення карантину і стабілізації ситуації в країні, коли уже можна проводити колективні тренування, а також тренування з мячем.

Як можеш оцінити останній сезон для команди?

Думаю, як і для більшості клубів він видався неоднозначним. Нам не вдалося показити свій кращий баскетболу, ми були лише у пошуках його і в останній місяць бачили дуже хороші відрізки. У цьому році ми програли клубам, що нижче нас у турнірній таблиці, ми не добрали своїх очок у матчах із «Запоріжжям» та «Соколами», натомість впевнено виглядали у матчах з «Прометеєм», обігрували й «Київ-Баскет», тому я думаю у нас були дуже високі шанси у плей-оф. Ми не обігрували лише «Дніпро», але все могло змінитися у вирішальних матчах сезону, плей-оф це взагалі інша історія. Але що гадати, чемпіонат зупинився для усіх, хто був вищим – той і виявився кращим, але є відчуття недосказанного слова. Мене навіть певною мірою мандражило перші тижні. Знаєш, у тебе була мета, ти йшов наміченим шляхом, а потім просто провалля і ти не знаєш, що робити…. Це усвідомити було важче ніж здавалося на перший погляд, я ледь не вперше опинився у подібній ситуації. Але нічого від нас не залежить, так само, як нічого не залежало від ліги, нам усім хотілося дограти сезон, але усі ми виявилися безсилими перед пандемією.

Днями виповнилося рівно два роки, як «Черкаські Мавпи» виграли перше і єдине своє чемпіонство у Суперлізі. Ти і тоді був капітаном «Черкаських Мавп», пригадай, що було головною рушійною силою того колективу?

Ключове у цьому визначенні саме слово «колектив», він у нас був дуже злагоджений і сильний. Правда, усе прийшло поступово, нам не дуже вдався старт сезону, але ми почали набирати, і тут як замкнуте коло, від великої кількості перемог прийшла упевненість у своїх силах і згуртованість колективу, а від згуртованості – велика кількість перемог. У нас був хороший баланс командного духу та спортивного результату, доволі сильні гравці, які могли самотужки вирішити долю гри і грали доволі командно. В одному матчі міг взяти на себе один, в іншому – інший. Ми тоді виграли 17 матчів поспіль та 8 ігор у плей-оф – це був фантастичний результат.

 

Це краща серія твоєї карєри?

Так. Це була одна з кращих серій в Україні. У мене були хороші довгі серії в «Азовмаші», але такої тривалої не було. На той момент «Черкаські Мавпи» були найкраще з усіх українських команд готові вирішувати поставлені завдання.

Чому цього не вдалося повторити «Мавпам» у наступних двох сезонах?

У мене була схожа ситуація з «Азовмашем». Після успішного сезону ми мали відіграти сезон 2010-2011 ледь не на усіх фронтах, ми грати в «ВТБ», Євроарені, чемпіонаті та Кубку України, загалом ми мали зіграти 109 ігор у сезоні, ми просто не витримали такий графік і тоді у команді було 14-15 гравців. До нового року у нас майже всі встигли побувати у лазареті, а деякі командні тренування замінювали індивідуальними, тому що нам не вистачало гравців не те що на двосторінку, а на те щоб відпрацювати комбінації.

 Схожа історія була у Черкасах після чемпіонства. Ми мали грати у Кубку FIBA, у нас був шалений графік у першій частині року і ми просто "не вивезли" той сезон. Зважаючи на фінансову ситуацію у країні, ми не могла дозволити собі чартери, як у Маріуполі, з використанням регулярних перельотів іноді витрачали добу на перельоти, часто траплялося, що через день після матча єврокубка нам потрібно було грати у чемпіонаті, такий графік просто зламав нас. Майже відразу посипалися травми, розпочалося все з ушкодження Бояркіна потім на довший час вибув Липовцев, прооперували Вову Конєва, я теж пропустив певний відрізок сезону. Та у нас не було напевне гравців, які були без травми протягом сезону, словом ми не витримали. Хоча й у першій серії плей-оф були близькими до того щоб пройти «Запоріжжя», яке виграло регулярку, не вистачило однієї атаки в останньому матчі 1/4.  У цьому сезоні ситуація була дещо іншою, ми дійсно набирали хід по сезону, але що з того вийшло, на жаль, не дізнаємося уже.

 

Хто на твій погляд був MVP цього сезону у Суперлізі?

Звання отримав Терелл, думаю він дійсно був найсильнішим гравцем чемпіонату. Сильний фізично, підготовлений індивідуально, він показував дуже високий рівень баскетболу і так вийшло, що він грав за чемпіонську команду. Правда він відіграв не весь сезон, адже уже по ходу чемпіонату приєднався до «Дніпра»