Новини клубу

Чарльза Госу згадують, як одного з найколоритніших гравців за всю історію «Черкаських Мавп», а сезони, коли американець грав за кольори нашого клубу, прихильники неодноразово називали справжньою «баскетбольною лихоманкою», або "Баскетбольний бум". Завжди усміхнений та привітний, Чарльз був улюбленцем черкаської публіки, раптовий від’їзд якого став неабияким ударом для шанувальників баскетболу. Як склалося життя Госи після Мавп, що саме стало причиною розірвання договору та чи планує американець ще навідатись до України, яку любить всім серцем, – у нашому інтерв’ю.

Привіт, Чарльз! Наш останній діалог відбувся аж 6 років тому! Що змінилось в твоєму житті з того часу?

Привіт! Чесно кажучи, змін в моєму житті небагато, окрім народження другого сина у 2017 році. Я й надалі працюю над декількома закордонними проектами. Ну і намагаюся впоратись із ковідною ситуацією, якщо можна так сказати. В принципі, як і більшість світу.

Ти завершив професійну кар’єру гравця? Працюєш зараз як тренер?

О, так, з професійною кар’єрою завершено. Але і тренером мене важко назвати. Так, я треную дітей та інколи дорослих, допомагаю їм розвивати баскетбольні вміння з надією, що вони їм стануть у нагоді в майбутньому.

Ти та Артур Джонсон відомі як одні з найяскравіших гравців за всю історію нашого клубу. Підтримуєш зв’язок з ним? Або з кимось з інших гравців Мавп?

На жаль, ми перестали з ним спілкуватися одразу як я поїхав. Але сподіваюся, що з ним усе добре. Людина, з якою я в гарних дружніх відносинах (навіть, через стільки років) – це Тарас Коломієць. Ще й досі спілкуємось з Тарасом і сподіваюсь, що ще буде нагода навідатись в гості.

Ти грав у Черкасах два сезони. Проте твій другий рік виявився не таким успішним, як перший. Як думаєш, чому?

В команді відбулись зміни, відмінні від початкової структури гри Мавп, структури, завдяки якій ми в принципі і досягли успіху у попередньому сезоні. Ми набрали багато гравців, які можливо у своїх попередніх командах не отримали бажаного визнання. І чесно, було враження, ніби вони приїхали до нас самостверджуватись. Не було вже звичного конекту усередині команди, і, зважаючи на деякий тиск та необхідність підлаштовуватись під наявні реалії, мій скорий від’їзд був прогнозованим.  

За чим сумуєш найбільше в Україні? Плануєш одного дня повернутись в Черкаси як гість?

Я сумую за всім, що стосується України! Я й досі люблю та сумую за людьми. Я дійсно почувався як вдома і вірив (або хотів вірити), що закінчу свою професійну кар’єру саме в Україні. Знаєш, коли люди питають мене, де подобалось грати найбільше, не задумуючись відповідаю – Україна та Австралія! Відчувалось, що це зовсім інший світ, але ж люди! Вони неймовірні! Я з радістю б повернувся погостювати як випаде нагода. Про можливий приїзд обов’язково повідомлю вас заздалегідь!

Ще будучи гравцем Мавп, ти розпочинав свій власний бізнес. Нагадай, будь ласка, що то був за бізнес та яка його доля?

Ой, у мене було декілька напрямків бізнесу за ці роки. В ті часи я працював над автосалоном в Тенеріфе, Іспанія. Але раптова економічна криза – і я прогорів. Потім з матір’ю моїх дітей створив невеличкий магазин в Угорщині, який і досі є діючим. Сьогодні ще маю маленьку клінінгову компанію в Америці і працюю над значно більшими проектами в Середній Азії, деталі яких поки що не розголошую. Всьому свій час, обов’язково розповім.

Для тебе бізнес – це хобі чи своєрідна подушка безпеки у разі закінчення спортивної кар’єри?

Я завжди намагаюсь слідувати своїм бажанням та мріям, незалежно від того, як вони виглядають. Я впевнений, що завдяки роботі та наполегливості можна досягти будь-чого. Тож, коли я закінчив кар’єру гравця, не хотів обмежувати себе лише сферою баскетболу (хоча зізнаюсь, я люблю тренувати та навчати інших). Кажуть, що ти повинен займатися тим, що тобі дійсно подобається і якщо ти зможеш перетворити своє хобі на роботу, чи може бути щось краще?

Одного разу Кобі Браянт сказав, що європейські гравці мають більше вмінь та навичок, ніж американські спортсмени. Розділяєш цю думку?

І так, і ні. Я думаю, американські гравці є більш атлетичними, але я не згоден з самою системою роботи, однією з основних задач якої є побудова твого власного імені. На сьогоднішній день європейські спортсмени мають добре розвинуті фундаментальні навички, за допомогою яких вони розглядають та розбирають гру на стратегічному рівні. Раніше, в американському баскетболі був альфа-елемент, якого я не бачу зараз. Хоча, це ніяк не відображається на скілах теперішніх гравців. Змінився вектор.

Як гравець декількох європейських клубів, які навички розвинув саме ти?

Найперше, що я «прокачав» - це людські якості, без яких було неможливо подорожувати та грати в різних країнах світу. Якщо ми говоримо про суто баскетбольні скіли, важко щось виділити. З плином часу ти як губка вбираєш в себе найрізноманітніші вміння. Просто наступає момент, коли кожен хороший гравець навчається максимально «спрощувати» свою гру, щоб компенсувати певну стратегію заради перемоги. До речі, така ж схема може бути використана і у повсякденному житті. Дозріваєш, як добре вино!

З огляду на твій великий професійний досвід, що б ти порадив молодим гравцям?

Моя порада для юних спортсменів буде простою . Фокусуйтесь спочатку на базових знаннях. Це найважливіше! Звичайно, коли ми бачимо гру Майкла Джордона або Стефа Каррі, ми хочемо бути як вони, грати як вони, копіювати їх. Але до того, як вони досягти тієї планки, вони мали освоїти базу, відштовхуючись від якої і робили свій перший крок. Тож, спочатку фокусуємось на основах, а потім вже будуємо ваші власні навички. Це те, що створює вашу унікальність як гравця, так і особистості. Ну і ще один важливий елемент – це ваша рушійна сила, те, що мотивує вас бути найкращими в вашій сфері. Не забувайте використовувати цю силу, незалежно від того, якою вона є.

Звісно ж, не можемо не привітати із статусом батька! Будь-ласка, розкажи нам про своїх хлопців, скільки їм років, чи цікавляться вже баскетболом?

О, дякую! Мої хлопці наполовину угорці, 3 та 8 років. Більшість часу вони проводять зі своєю мамою і так, баскетбол – це одне з їхніх хобі. На ряду з переглядом різноманітних відео на Ютубі та жагучим бажанням стати Ютуберами (сміється). Мода, інші часи, розумієш?

Тож, твоя сім’я мешкає в Угорщині, ти – в Америці. Важко жити на дві країни? Можливо, плануєш переїзд?

Так, зараз ми не разом і вони й досі в Угорщині. На жаль, вся ця ситуація з Covid-19 не дає можливості нам побачитись. Я наразі в Америці, проте звик подорожувати в різні країни і сподіваюся продовжити поїздки і у майбутньому. Знаєш, в моїх очах світ не такий вже і великий, тож подорожі та бізнес в різних куточках планети для мене не «задача з зірочкою», як то кажуть!