Новини клубу

Нещодавно найстарша юнацька команда «Черкаських Мавп» повернулась з Польщі, де зіграла перший тур Єврокубку. Оскільки «Фортеця-94» не увійшла до вісімки найсильніших команд Євроліги минулого сезону, то цього року підопічні Максима Міхельсона гратимуть у другому дивізіоні, який має назву EuroCup. Переможець Єврокубку потрапляє в суперфінал, в якому зіграють чотири перших команди Євроліги, команда організатор («Хімік»), одна команда з Єврокубку і дві команди з Балканського регіону (Турція, Сербія, Чорногорія, Македонія та ін.).

 

Загалом, «Фортеця» зіграла 5 матчів у місті Щетсен, Польща, дві з яких виграла і три програла. Про цей стартовий тур Єврокубка нам розповів тренер команди Максим Міхельсон, який вважає, що у формуванні команди, відношенні та підходах до тренувань почався новий етап. Це частково зумовлено віком хлопців, адже не за горами дорослий баскетбол, і вже час вчитись робити перші кроки у справжньому професійному спорті.

 

 

«Одразу скажу, що програли ми тим, у кого можна було вигравати, а виграли у тих, кого перемагати неможливо. Там була одна дуже сильна литовська команда, в складі якої був хлопець, який побував влітку на зборах в Літовас Рітас. Це вже про щось говорить. Проте наш Сергій Матвієнко закрив його на всю гру, дозволивши закинути лише 5 очок!

 

Програли перші дві гри з різних причин. Якщо наші суперники протягом літа займались тактикою, то ми підтягували техніку та індивідуальну майстерність хлопців. Зараз будівництво команди у розпалі. До цього додаємо проблеми з залом і відсутність ігор.

 

Якби ми до цього туру зіграли хоча б в якомусь турнірі, то почувались би впевненіше. А так, звичайно, було хвилювання. Хлопцям треба було згадати, що таке гра проти сильного суперника, що таке гра на останніх хвилинах. А тут офіційні ігри, та ще на такому рівні! Звичайно у суперників більше ігрового досвіду. Литовці за рік грають близько 80 ігор. А мої хлопці за всю свою кар’єру зіграли десь 40 матчів.

 

Окремо стоїть проблема зонного захисту, який заборонений у ВЮБЛ. І коли проти нас застосовували не особистий захист, до якого ми звикли, а зонний, то ми виявились дещо неготовими до цього.

 

На другий день ми грали з дуже сильною литовською командою. Деякі тренери мені казали, мовляв, розслабтесь, все одно не виграєте. А ми налаштувались як слід, розібрали їх гру і нав’язали свою…і тренер суперників після гри сказав, що якщо б його підопічні виграли того дня, то це означало б, що баскетбольного бога не існує.

 

Ми грали с душею, ми були націлені на перемогу. Тож, 25 листопада – це день, коли почалось будівництво справжньої команди. Це один з тих, матчів, який я можу занести хлопцям в актив.

 

Були і прикрі моменти. В останній грі суддівство, яке і так традиційно слабке на Євролізі, було просто жахливе. Я не кажу, що ми б виграли останню гру, якби не суддівство. Суперник у нас був дуже сильний, перш за все тактично підкований. Проте, яким жахливим має бути суддівство, щоб суддя змусила здорових 15-річних хлопців плакати! За чотири гри у нас була лише одна пробіжка, а в останній грі у нас їх зафіксували 13! Не може так команда помилятись. Після гри організатори вибачались, а імениті і досвідчені тренери казали, що такого суддівства не бачили за всю свою кар’єру»

 

 

«Після цього тура я почав по-іншому ставитись до хлопців. Я намагаюсь їм пояснити, що якщо вони не хочуть віддаватись на 100% грі, то за них це робити ніхто не буде. Я не можу дивитись, як на майданчику моя команда демонструє 10% свого потенціалу. Ось, наприклад, Макс Перехрест, який мабуть, ближче усіх до дублю, просидів на лавці в Польщі саме тому, що не віддавався на 100% грі. 

 

Будемо створювати конкуренцію в команді, пробувати по декілька гравців на позицію. Я постійно говорю про концентрацію та обдуманість кожного руху на майданчику. На майданчик треба виходити перемагати.

 

Так, у фіналі ВЮБЛ 2007/2008 вони вийшли на паркет з думкою, що їм і 2-го місця достатньо. А після гри казали, що як же так, ми ж могли виграти. Тому зараз підходи у нас змінились.

 

Слава черкаського баскетболу росте. Батьки з інших міст хочуть, щоб їх діти грали в Черкасах. І навіть не цікавляться, які тут умови. Довіряють! Тож, я говорю хлопцям, що вони не особливі».

 

 

«Взагалі в дитячому баскетболі я б відмінив медалі. Десь років до 15-ти. Головна наша задача – це вдосконалення, набуття досвіду. Я не проти, якщо ми займемо 15 місце у ВЮБЛ, при цьому показуючи змістовний баскетбол і віддаючись грі на 100%. Звичайно, вигравати добре, проте це не самоціль! Також, з наступного року вже треба декількох гравців долучати до команди дубля і допомагати їм робити перші кроки в дорослому баскетболі».

 

 

«За літо ми зміцніли. На Еврокубку у нас не було проблем зі швидкістю чи фізичними кондиціями. Та головна задача для нас – навчитись користуватись цією силою. Висока швидкість - це прекрасно! Але на цій швидкості треба виконувати технічні прийоми. З цим у нас проблема. Техніки не вистачає. Будемо працювати над тим, щоб техніка відповідала фізичним кондиціям».