Влад ДРАГОЙЛОВІЧ: "Я їхав в Україну, аби грати у фіналі! "
“Це довгий сезон. Не всі гравці до такого звикли. Фізична форма кілька раз встигає досягти максимуму і навпаки зазнати спаду. На моїй позицій багато сильних, хороших гравців і я від початку знав, що буде не легко. У власній грі нічого не змінилося, але вважаю, що багато речей змінилося вцілому у нашій команді та загалом у інших командах”
- То це перший Чемпіонат для тебе з такою кількістю ігор?
“Для мене – ні. Я завжди грав понад сімдесят ігор за сезон. Окрім ігор у Чемпіонаті Греції чи ігор за “Цервену Звезду” у Сербії, додавалися багато ігор УЛЄБ, ФІБА, Адріатичної ліги.
В Україні не проблема кількість ігор. Просто є незрозумілою система проведення змагань… Який сенс було грати перші кола, які нічого не вирішували? …хоча щодо гравців, то всі знаходяться в однакових умовах”
- Чи був матч в УБЛ, що найбільше запам’ятався?
“Ми не маємо часу аби бути щасливими від вдалих ігор, чи сумувати через погані. Вони позаду. Зараз ми маємо грати! Наша команда у поганому становищі, але попереду найважливіші матчі. Можливо, саме їх я і пам’ятатиму ”
- Менш ніж за тиждень приймаємо вдома лідера Чемпіонату - “Кривбасбаскет”. Як особисто ти сприймаєш цю команду-опонента? Чи відрізняється їх тактика від гри до гри? Чи може бути щось неочікуване?
“Ну я повторюся, що раніше ніколи не грав чотири кола. Зараз, коли ми з тими самими командами зустрічалися багато разів, то всі гравці добре вивчили однин одного і знають чого можна чекати.
Якісь тактичні зміни, навряд чи можуть бути. Звичайно, тренери можуть додати чогось нового, і вони так роблять, але це не змінить гру дуже сильно. Зараз вирішальним є те, наскільки гравці готові бути командою і боротися разом. Важливим моментом є також фізичні кондиції”
Якісь тактичні зміни, навряд чи можуть бути. Звичайно, тренери можуть додати чогось нового, і вони так роблять, але це не змінить гру дуже сильно. Зараз вирішальним є те, наскільки гравці готові бути командою і боротися разом. Важливим моментом є також фізичні кондиції”
- Сьогодні “Черкаські Мавпи” – команда?
“Що я можу сказати… ситуація погана. Я їхав в Україну, аби грати у фіналі! Все ще сподіваюся, що так буде.
Ми були першими-другими і за місяць зруйнували все, що робили впродовж 5-ти місяців. Поки що є можливість скористатися нашим шансом - це моя спортивна мотивація.
Ще одне. Я прошу у всіх вибачення за розчарування в нашій грі!!! Завтра граємо у Дніпродзержинську і я вірю, що ми зможемо здобути перемогу для подальшої боротьби у Плей-офф”
- Хто в першу чергу є твоїм напарником у грі на сьогодні?
“З ким би я не кооперувався, все одно команда - це не 2 а 5 гравців.
Зі зміною гравців звичайно виникають великі незручності. Цього року ми змінили багато гравців. З мого досвіду траплялося, що гравці йшли чи приходили у сезоні, але таких змін було максимум 3. Я не шукаю виправдань! Всі команди мають свої проблеми. Ті самі травми, наприклад… Повернуся до початку розмови: я був MVP УБЛ в той час, коли і команда була першою! Тобто хороша гра – це не заслуга окремого гравця”
- За час перебування в Україні чи почав ти краще розуміти російську?
“Вже краще ніж на початку сезону. Розумію досить добре, але не можу говорити. Коли починаю щось казати – це просто смішно! З людьми, що розуміють англійську, відповідно спілкуюся англійською. Якщо людина не знає англійської, то доводиться шукати російські слова”
- Невдовзі одне з найбільших православних свят – Пасха. Відзначаєш якось цей день?
“Так. Я віруюча людина. Дуже. Роблю всі традиційні речі. Думаю вони в наших країнах збігаються. Ходжу до церкви з пасхою, крашанками та вином”
- Ти вмієш добре готувати, а пасху вмієш пекти?
“Я все вмію! Багато гравців до мене приходили, їли і їм відомі мої кулінарні здібності”
- А як гадаєш, чи є в тебе здібності, наприклад, до коментування матчів?
“Думаю – так! Я добре розуміюся на баскетболі…”
- …розмовляєш дуже швидко!
“Це правда, але мені не подобається мій голос у запису! Він жахливий!
А щодо того, що я швидко розмовляю, це дійсно так. Навіть люди у моїй країні не завжди розуміють мене. Кажуть, що занадто швидко розмовляю. Серйозно!”(сміється)
- Коли з’явилася можливість дивитися матчі УБЛ в Інтернет он-лайн, ти повідомив про це своїм близьким?
“Тільки я приїхав до України, вони одразу поцікавилися про інформаційні джерела в мережі. Зараз уважно слідкують як за іграми, так і статистикою. Знають все краще за мене. А особисто я не дуже люблю передивлятися ігри, з’ясовувати моменти, пов’язані зі статистикою”
- До всіх легіонерів у цьому сезоні приїжджали родичі. Тебе також навідували батьки та друзі. Вони завжди роблять до тебе візити?
“Так. Коли грав у Греції, то частіше приїжджали. Дорога займала менше двох годин льоту. До України, із-за пересадок, можна дістатися майже за день. Хоча друзі, не зважаючи на зайнятість, обіцяли приїхати знову і ще більшою компанією. Вони готові вболівати за нашу команду у пів-фіналі та фіналі!
Мама любить баскетбол, але на мої ігри боїться ходити. Якось вона прийшла на матч і я зламав ногу. Мав операцію і не грав з 19 до 21-ого року”
- Якою була увага ЗМІ до тебе у Сербії?
“Все залежить від цікавості взагалі до баскетбольного клубу і його рівня. Наприклад, до “Цервеной Звєзди” лише на тренування приходили по 20 журналістів, а фанів у клубу – шість міліонів. Люди з найбільш відомого в нас журналу казали, що мої фото друкувалися близько трьохсот разів.
Я вважаю, що робота баскетболіста є публічною і інтерв’ю є частиною цієї роботи. Якщо мене просять інтерв’ю, то не відмовляю. Але якщо потім читаю не правду про себе, чи викривлені мої слова, то більше з цим журналістом не спілкуюся. Хоча чогось особливо страшного не писали, були лише неточності”
222.jpg)
