Олена Фатнєва: "У наших дівчат гарне баскетбольне майбутнє"

Нещодавно двоє гравчинь "Венето-Черкаси-06" Анастасія Любенська та Марія Пугач вперше були запрошені до збірної України U-16. Дівчата мають шанс у жовтні взяти участь у Єврочеленджері. Про роботу вихованок баскетбольної школи Михайла Бродського ми вирішили поговорити із тренеркою "Венето-Черкаси-06" Оленою Фатнєвою.

– Олено, ваші вихованки Анастасія Любенська та Марія Пугач повернулися зі збірної України. Задоволені викликом?
– Так, всі були дуже задоволені, адже дівчата отримали змогу тренуватися на такому рівні, працювати у збірній України. Звичайно, вони були дуже нервували, хвилювалися, адже це був їхній перший досвід. Для мене це теж вперше, коли мої вихованки їдуть до збірної. Я їм говорила, як потрібно себе поводити.

– Які у вас враження від їхньої роботи у збірній?
– Я говорила із тренерами збірної України. Вони залишилися задоволені нашими дівчатами, відзначали їхнє хороше ставлення до роботи, як вони реагували на всі настанови та зауваження, як вони тренуються і мислять. Я думаю, якщо дівчата матимуть бажання і мету, то вони цілком реально гратимуть у баскетбол, їх викликатимуть далі знову і знову. Якщо все буде гаразд, то у них гарне майбутнє.

– Головна мета збору підготовка до Єврочеленджера та награвання складу на наступний рік?
– Так, збір з прицілом на наступний рік, а також на цьогорічний Челенджер, який має відбутися у жовтні. Є плани, команда поступово готуватиметься до змагань. Тішить, що нарешті з'являються турніри для дітей, що вони зможуть реалізувати напрацьоване за п'ять років. У нас ще є дівчата, яких можуть викликати до збірної, все залежить від них. Для дітей є умови для тренувань, потрібно лише працювати.

– Наскільки такі збори є продуктивними для дівчат у плані більшої мотивації для роботи?
– Звичайно, для дівчат збори – це новий досвід, це інші тренери, інша атмосфера. Проти цих дівчат вони грають у ВЮБЛ, вони їх знають, а тут вони тренуються разом. Потрібно і психологічно призвичаюватися, грати всім, як одне ціле. Тому що технічне оснащення важливе, гра важлива, але психологічний аспект також має велике значення. Потрібно бути впевненими у собі, вміти комунікувати з дівчатами з інших команд, бути однією командою, будувати взаємну хімію. Звісно, такий збір дуже мотивує для роботи, але, гадаю, що завжди має мотивувати любов до баскетболу. Незалежно від того, де ти тренуєшся, чи у збірній, чи у рідному клубі – це все етапи становлення до нового рівня.

– Як партнерки дівчат по команді сприйняли виклик Насті та Маші?
– Наші дівчата підтримують одна одну, вони мотивують інших дівчат. Заздрощів у нас немає, тому що у нас одна команда, всі мають спільну мету. Решта дівчат зрозуміли, що до збірної поїхали найкращі – це капітан команди (Любенська), вона не пропустила жодного тренування, виконує все на 100% відсотків на кожному занятті. Маша (Пугач) по росту дуже добре підходить для збірної, над технікою поки що потрібно більше працювати, але це все нормальний процес. У неї є ще сестра Олександра, тому сподіваємося, що наступного року і вона потрапить до збірної.