Новини Юн.Баскет

13-річна Кіра Куроп’ятник чотири роки займається баскетболом. За цей час черкащанка стала лідеркою команди «Венето-Черкаси-07», у складі якої двічі виграла чемпіонат ВЮБЛ, а також отримала перший виклик до збірної України. Вихованка приватної басктебольної школи Михайла Бродського розповіла про те, як баскетбол зі звичного хобі перетворився на важливу частину її життя.

– Ти була у збірній України. Наскільки продуктивним видався збір?
– Команда не дуже знайома, декого я знала, але не всіх. Але ми душе швидко познайомилися і спілкувалися на рівних. Було складно працювати кілька днів, ми звикли до навантажень і вже поступово набирали форму. Ми проводили по два тренування. 

– Що для тебе значить цей виклик до збірної?
– Оскільки я на рік молодша більшості дівчат, то не очікувала виклику. Не могла повірити. Я думала, що візьмуть інших дівчат, які, мабуть, грають краще ніж я. Але мене викликали і я була шокована.

– Тобі завчасно казали, що можуть викликати до збірної, що ти є однією з кандидаток?
– Ще під час сезону нам казали, що якщо ми будемо наполегливо працювати, нас можуть викликати. Я старалася робити все, щоб команда досягала результату. Але все одно не думала, що мене візьмуть, адже я молодша.

– Ти займаєшся баскетболом чотири роки. Коли тільки почала займатися, думала, що колись доростеш до збірної?
– Ні, коли я тільки починала займатися баскетболом в школі, думала, що це так, просто хобі. На першому плані в мене було навчання. А зараз вже на рівних і баскетбол, і навчання. Я побачила, що завдяки баскетболу я потрапила до збірної. Тепер розумію, що хочу пов’язати своє життя із баскетболом. Потрібно дуже багато працювати, аби знову отримати виклик у збірну і далі займатися із командою

– Коли стався цей момент, коли ти зрозуміла, що баскетбол це не просто хобі чи дозвілля, а щось більше для тебе?
– Це сталося ще в перший рік, коли ми дебютували у ВЮБЛ. Після першого сезону я почала грати у стартовій п’ятірці, зрозуміла, що потрібно серйозно до всього ставитися і це даватиме результат. Тоді я зрозуміла, що це невід’ємна частина мого життя. Що не можу жити без баскетболу.

– Із командою «Венето-Черкаси-07» ви вже два роки поспіль стаєте чемпіонками України. Завдяки чому вдається досягнути такого результату?
– У перший рік ми не знали інших команд. Ми дебютували, але в кожному матчі налаштовувалися дати бій усім. Ми хне думали, що можемо посісти якесь призове місце, звикали до чемпіонату. Навіть потрапляння у 8-ку був для нас якісний результат. Але вже потрапивши до фінального етапу ми розуміли, що потрібно вигравати. Я вважаю, що наша команда найбільш дружня серед інших команд ВЮБЛ. Також у нас досить рівна п’ятірка, багато лідерів у команді. А в другий сезон ми мали підтвердити свій статус, довести, що ми найсильніші.

– Ти стала найкращим гравцем чемпіонату. Що для тебе значить це звання?
– Я граю у двох команда – 2006 та 2007-го року. Серед старших дівчат я не отримала ніякого призу, тому розраховувала, що зі своїм роком зможу претендувати на щось. Я думала, стану кращим гравцем туру. А мене визнали MVP – я була дуже рада. Ті ж емоції, що і від виклику до збірної України.

– Виклик до збірної, MVP чемпіонату. Це не позначилося на тобі? «Зірку» не спіймала?
– Ні! Я не задирала носа. Не люблю хвалитися результатам. Навіть коли мені казали, що тебе викликали до збірної, я спокійно реагую на це перед іншими людьми. Я, звісно, дуже рада, але розумію, що це тільки початок. Потрібно працювати далі.

– За баскетболом слідкуєш? Дивишся матчі?
– Так, дивлюся баскетбол. За НБА я не дуже слідкую. Більше дивлюся матчі «Черкаських Мавп» і збірної України. Слідкую за жіночою збірною України. Аліна Ягупова – взірець для мене. Дуже подобається, як вона веде за собою команду. Вона справжній лідер і найкращий гравець. Вона найкращий гравець Європи, одна з найкращих у світі. Хочу брати приклад з неї.

– Які елементи у грі Ягупової тобі найбільше подобаються? Що б хотіла робити, як вона?
– У мене є проблема, не завжди вдаються проходи під кільце. Є трохи страх контакту, часто можу не забити з-під кільця. А вона не боїться, у неї просто ідеальний прохід. Для неї помилка – це тільки крок до своєї мети.