Новини клубу

 Розігруючий "Черкаських Мавп" Клім Артамонов у Всесвітній день баскетболу розповів, як не втомитися від помаранчевого м’яча.

- Кліме, коли заходиш на сайт ФБУ, одразу бачиш тебе серед лідерів Суперліги за статистикою. За передачами очолюєш рейтинг. Ти знаєш, що сьогодні Всесвітній День баскетболу?
- (здивовано) Невже?

- Прийнято вважати, що цього дня в Америці 124 роки тому з’явився баскетбол. А як він виник у твоєму житті?
- У третьому класі, коли я навчався у Южному у третій школі, тренер набирав групу для баскетболу. Я вирішив спробувати. Усе це було у школі. Було зручно. Мамі не треба було далеко возити і таке інше. А взагалі-то, я завжди любив футбол і до певного моменту я відмовляв тренеру. Для себе я думав, прийшов, потренуюся, і на цьому завершу перебування у баскетболі. Але прийшов, почав тренуватися, тренер каже, що у мене виходить. І коли я йому сказав, що тепер піду на футбол, він мене якось умовив. Ми з мамою говорили, мовляв я невисокого зросту, він парирував – для мене це не важливо. Ми вирішили залишитися. Зручно було відвідувати тренування. До того ж, я на той момент вже відчув азарт гри. Коли ти, хоч і маленький, але вже проходив 1,5 – 2 місяці, друзів знайшов, вже тоді важче все кинути. Вирішили залишитися. Ось так і сьогодні я у баскетболі.

- Баскетбольна команда вивилася цікавішою за футбольну?
- Так, я грав у футбол для себе, у дворі. А баскетбол відвідав, і не захотілося більше нікуди йти. Тренер переконав, і все.

- А зараз футбольними результатами інколи цікавишся?
- Так, і за баскетболом, і за футболом слідкую. Взагалі, веду спортивний спосіб життя. Вдома, між тренуваннями, як правило, переглядаю спортивні новини.

 - Сьогодні що тебе зацікавило?
- Переглядав свої ігри. А взагалі зараз слідкую за виступами "Голден Стейт Уоріорз", зокрема Стефа Каррі. У НБА я вболіваю за "Маямі Хіт". Але сьогодні завдяки чудовій грі "Голден Стейт Уоріорз" привертають до себе увагу. Видовище, яке вони влаштоують кожну гру – це клас!

- Свої матчі переглядаєш самокритично?
- З того моменту, як у мене почався дорослий професійний баскетбол, я переглядаю свої матчі, помічаю помилки, розумію, де треба додати. І коли переглядаєш ігри, ти бачиш дрібниці, а з дрібниць і складається баскетбол. І ти розумієш, чого не вистачає, аби приносити ще більше користі команді.

- З таким серйозним ставленням до баскетболу тобі прямий шлях – в Америку. Є такі мрії?
- Мріяти можна про все. Але я радий, що на сьогодні перебуваю у Черкасах. Граю у цій лізі. А що буде завтра – побачимо. Намагаюся щодня, приходячи на гру або ж тренування, викладатися на повну. Сьогодні я граю у "Мавпах" і дуже задоволений. Зараз у мене мета, пов’язана тільки з цією командою. Що буде після завершення сезону – побачимо.

- Тебе, часом, баскетбол не втомлює?
- Розумію, що це моя професія. І інколи відчувається перенасиченість. У середині, або ж наприкінці сезону. Тоді хочеться відпочити. Я намагаюсь протягом сезону, коли важкі цикли, складний графік, відволіктися. Провести більше часу з сім’єю, вирушити в кіно, на боулінг, з друзями поспілкуватися. Тобто, перемикаю думки, і це допомагає психологічно. Таким чином відволікаєшся, але відповідальності не втрачаєш. Звичайно ж, коли думати тільки про баскетбол, можна з глузду з’їхати. Треба жити повноцінним життям, у житті є речі окрім баскетболу. Звичайно ж, баскетбол – це головне. Але є моменти, коли треба відволіктися і перезавантажитися. І йти далі.

- У тебе у цей особливий для баскетболу день графік не мав ніяких особливостей?
- Вранці займався у тренажерному залі, зараз відпочинок і вечірнє тренування.

- Тепер ти є носієм інформації, що сьогодні Всесвітній день баскетболу!
- Це нагода підколоти когось з хлопців, мовляв, ти не знаєш, а я знаю, що сьогодні за день.(Сміється) Хоча, думаю, може хтось з них знає.