ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Присвячується всім тим, хто усміхається і вірить
Коли людина пірнає у кризу свідомості вона отримує дефіцит віри і, як наслідок, „емблему печалі” на обличчі. „Емблема печалі” – це стан людини, для якої щастя вважається недосяжним, а життя безнадійним. Хто з нас не помічав людей з „емблемою печалі” на обличчі, що ходять вулицями нашого міста чи села, які живуть поруч з нами, а можливо і в наших оселях, а може ми самі втратили радість від життя і по дорозі загубили віру. Віру в Бога, віру в себе, в свою родину, свою країну…
Останнім часом я особисто став помічати дедалі більше сумних облич на вулицях українських міст. Облич, які обтяжені тоннами невирішених проблем і мільйонами непотрібних справ. Чому так? Невже люди, що народжені на благословенній землі, які живуть поза війнами і стихійними лихами не можуть отримувати щастя від буття? Куди ми з вами живемо, якщо „емблема печалі” стає невід’ємною частиною нашого життя?
Аналізуючи феномен „емблеми печалі”, стає зрозуміло, що позитивне мислення, спрямоване на створення і розвиток, поступається хронічному песимізму в головах українців. Люди починають сприймати дійсність через негатив, і вже давно мало вірять в сонце. А воно все рівно кожний ранок встає і зігріває. Песимізм, в свою чергу, дорога до втрати віри. Ми перестаємо вірити в Бога, коли трапляється лихо, ми не віримо дружині, коли підозрюємо в зраді, ми не віримо державі, коли виходимо на чергові і позачергові майдани. Але пам’ятаєте, що Господь сказав: „ПО ВІРІ ВАШІЙ БУДЕ ВАМ”. Якщо ми не віримо, той не маємо, я якщо віримо, то й прагнемо.
В дитинстві кожен з нас вірив. Вірив, що виросте і стане дорослим і розумним, вірив, що мати найкраща, а батько найсильніший, вірив, що поступить навчатись і потім поступав…Кожен з нас вірив і був щасливий. Неможливо знайти дитину з „емблемою печалі” на обличчі, навіть дуже обділену. Кожна дитина щаслива, і Христос казав: „ПУСТІТЬ ДО МЕНЕ ДІТЕЙ, БО ЇХ Є ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ”, а чи може Царство небесне належити „емблемам печалі”? Ні! Тоді чому, люди добрі, ми стаємо дорослими і розумними, але безвірними і нещасними, назавжди міняючи дитячі посмішки на дорослі „емблеми печалі”?
Я переконаний без віри щастя недосяжне. Віра – це такий-собі двигун душі. Душа не знає собі місця, якщо вона зневірена. Душа та віра в Бога завжди ідуть тримаючись за руки, і тому так важливо вірити для того, щоб бути щасливим. Просто вірити… в Бога, в свою родину, в себе, своїх дітей, свою країну. Вірити і усміхатись один одному.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Юра Гусєв
222.jpg)
