Володимир Василенко: "Сподіваюсь, що мій син стане професійним спортсменом"
Під час зустрічі дитячих тренерів, батьків та дітей, яка проходила в офісі Клубу, ми поспілкувались із Василенком Володимиром – батьком срібного чемпіона України у складі команди "Черкаські Мавпи-Фортеця-94" Василенка Станислава.Чи очікували Ви таких високих результатів, коли ваш син почав займатись баскетболом?
Якщо чесно, то так. Я сам серйозно займався спортом, а саме я КМС з морського багатоборства. Побачив, що син міцним хлопцем росте. Віддав його спочатку на плавання. А потім помітив, що він активно рости почав. Побачили об’яву в ПС Будівельник, так він почав ходити на баскетбол. Через півроку його помітили та запросили грати у "Фортецю". Звичайно ж я хотів, щоб він досяг таких високих результатів. Ну, а надія на кращі результати завжди є! У нас в родині відношення до спорту особливе.
Чи змінили заняття з баскетболу його як людину? Можливо якісь нові якості відкрились?
Зараз важко сказати, оскільки у них такий складний вік. Вони змінюються мало не кожного дня. Кожен місяць щось нове видають. Але можу сказати, що став він більш дисциплінованим, особливо у останній час, коли команда почала на євролігу їздити. Бачу, що дорослішає хлопець.
Як з навчанням справи?
Ну, можна б було і краще. Ми за останні роки поміняли дві школи, тому важкувато, не завжди встигає. Треба підтягнути навчання.
Як бачите майбутнє свого сина? Бачите в ньому професійного спортсмена?
Маю надію, що він стане професійним спортсменом. Як батько, я б дуже цього хотів. Спорт –це просто чудово. Хотів би, щоб він грав в "Мавпах". Баскетбол стає все більш популярним на Україні, тому майбутнє професійного спортсмена дуже непогане майбутнє, як на мене.
Який у нього зараз зріст, і який зріст очікуєте?
Точно не знаю. Був 190, а зараз може і більше. Не встигаємо мірять. За останній рік він сантиметрів 10-11 додав. Тому, думаю, що вже скоро 2 метри.
Коли і як ви дізнались про друге місце ВЮБЛ?
Ми дзвонили разів по 5-6 на день, тому були в курсі. Шкода, що програли фінал, проте друге місце це також досягнення. Коли зустрічали їх, то всі дуже раділи. Уже і з батьками зблизились. Разом на виїзди проводжаємо, разом зустрічаємо.
То ви стали однією баскетбольною родиною?
Можна і так сказати. На шашлики збираємось, спілкуємось.
Який результат від команди очікуєте в цьому сезоні?
Думаю, вони додадуть і виборють золото.
А як із зірковою хворобою у сина? Є таке?
Ну, може трошки. З одного боку, це заслужена перемога, і є чим пишатись. А з іншого – не потрібно зазнаватись. Буквально недавно була у нас с сином розмова на цю тему. Це ще тільки перше досягнення, і багато чого ще попереду. Треба над собою працювати. І дуже добре, що у нього є всі можливості завдяки тим людям, які підтримують цей баскетбольний рух!
222.jpg)
