До побачення качки… тобто найменші “Мавпи“)
Сьогодні юнацька баскетбольна команда Черкас відлетіла на турнір до Франції
Європейський баскетбольний турнір проходитиме в рамках Баскетбольного Фестивалю. Можливо той фестиваль є по типу нашого Свята Баскетболу. Але про то ми дізнаємося вже по приїзді нашої делегації. А поки що...
Ранком раненьким наші найкращі в світі діти почали підтягуватися на місце відправлення маршрутки до Борисполя. Сонним не виглядав ніхто. Ще б пак, такий день! Хлопці вже ловили присмак подорожі, що ось-ось стартуватиме.
це одні з найперших "півнів"
вітання-братання
Віра Григорівна (мама Андрія Литвиненка, гравця команди“Черкаські Мавпи-Фортеця-94“): “Цією поїздкою, син наче реалізує мою романтичну мрію про Париж. Добре, що дякуючи меценатам, також особисто Бродському, дитина побачить світ, навіть якщо я не можу дати йому таку можливість. Він вже був у Клайпеді і повернувся з чудовими враженнями.
Зараз в хлопців настає такий вік… коли час осмислювати багато речей в житті. І, як бачимо, з баскетболом діти отримують набагато більше ніж баскетбол. Пояснювати не має потреби. Але сама гра баскетбол – це також неймовірно корисна та захоплююча річ. На ігри “Черкаських Мавп” завжди ходимо вболівати. Сам Андрій займається дуже старанно, і я бачу, що він розуміє навіщо це йому. А для батьків тренери також організовували зустрічі-знайомства. Діти гарні і батьки гарні, бо їм передається командний дух дітей! Їх згуртованість. Хоча, зізнаюсь, що сама займалася спортом, в тому числі баскетболом лише у школі, оскільки я і так висока, а баскетбол ще більше сприяє росту. В той час бути високим було не модно. Навіть, якщо хотіли образити, дражнили “баскетболістка”, на дівчат, яких зараз називають моделями.”
Збори все тривають
На горизонті з’явився другий тренер Олександр Миколайович Молчанов. Після телефонних перемовин розповів: “Трошки хвилюємося перед поїздкою. Особливо відповідальним моментом буде прибуття. Треба буде швидко зорієнтуватися, а в команді французів нема… і сильних англійців також))). Тож напишемо на табличці “Нє парлє хранце!” і якось доберемося))) Ну а в найкрайнішому випадку, підемо до посла, щоб супроводив))) я жартую, звичайно!Пробудемо у Франції до 12 числа. Будемо у трьох містах: Леон, Сент-Етьєн, затримаємося на добу у Парижі. Побачимо історичні місця, погуляємо…”вояж-вояж “)))… та на взльот на Батьківщину.
Серед команд-учасниць Фестивалю, будуть кілька місцевих. Однозначно будуть поляки. А хто ще, поки не відомо.
У нашій делегації 10 діток 96-ого року, 4 – 94-ого, родітєль Яріка Шкарбана, два коуча та президент дитячого БК шановний пан Нагорний.
Щодо нашого вигляду розмова була така, шоб взяли з собою чорні футболочки з написом “Черкаси” ангійською, або такі самі риженькі. Ще Олександр Іванович казав про фірмові футболки зі Свята баскетболу. Тож десь перевдягнемося і будемо ходити як справжня “Басебаль екіп”))). Ото такий у нас коуч: веселенький і дуже справжній.
А тим часом народ вже досить щільно зосередився
...але процес триває
Родина Пільтяїв у повній комплектації))) Таке явище насправді є досить рідким. Оскільки сімейство родом з Кривого Рогу. Сам гравець Саша у Черкасах є, так би мовити, легіонером. Його вчасно запримітив та запросив до "Фортеці" тренер Максим Міхельсон. Тому, з родиною доводиться бачитися не часто.
Говорить мама Оля Вікторівна, доповнює Сашко: "Для Саші ця поїздка вже не перша. Він був з командою у Латвії та Литві."
- Саша, ти певно хвастаєш цим? Зізнавайся?
"Звичайно. А запитують, то розповідаю. Найчастіше це відбувається у школі."
- І які реакції на те, що саме з баскетболом ти маєш такі нагоди?
"Кажуть: «Ага, спортсмен! Молодець.»"
Знову мама: "A ми пишаємося сином, що в нього так все виходить. Сподіваємося і на подальші успіхи. Все буде добре, але все одно за все хвилюємося. Завжди підтримуємо команду і як є можливість приїжджаємо на ігри."
- Як ви відважилися відпустити ще не дорослого сина в інше місто?
"Та страшно було. Не хотіли відпускати. Він вмовив. Зараз ми цілком спокійні. Малий Ванєчка також висловлює бажання грати. Щоправда поки що більше футболом захоплюється. Але мабуть, це тому що в нашому місті зовсім не має можливості займатися баскетболом. Бо ми власне, не з самого Кривого Рогу. До нього 50 км.”
Батько Валерій: «Я у свій час займався самбо та дзюдо. Ці спорти) дуже відрізняються від командних. В баскетболі маєш покладатися не лише на себе. Тому виховується відповідальність. Я дуже задоволений тим, як він розвивається і роблю для того все, що від мене залежить.”
Кавіцька Лариса з сином Андрієм. Андрій: “Займаюся 2 роки у «Фортеці». До того у шкільній баскетбольній секції. З моїм ростом граю центра.
За кордоном вже були і думаю цього разу також все буде супер.
За кордоном вже були і думаю цього разу також все буде супер.
Найбільше запам’ятовуються ігри."
- Тобто ти не відволікаєшся на красівєнне середовище, а робиш свою справу?
"Ну так. Спортивна складова, все одно найсильніша! Європейські команди відчутно потужніше, але я думаю вони просто психологічно краще готові. Якесь ставлення у них інше до гри… не знаю. Ну наприклад Литва – це ж взагалі баскетбольна євро столиця.”
Мама: “Відпускаючи сина, я цілком спокійна. Повністю довіряю нашим тренерам. Вони хороші рганізатори. Нам, батькам, тільки те і залишається, що весь час пакуємо рюкзаки дітям. Але це приємна метушня.
Я також їздила з командою до Риги. Дуже сподобалося. А зараз радію за нього. Літо… Франція…це прекрасно. Тим більш, що в Андрія у школі друга мова французька, то також матиме нагоду спробувати свої сили та по практикувати її.
Хочеться побажати всім лише найкращого!“
Мама Красовська Альона: “Альоша весь час зайнятий. Постійні тренування, поїздки, ігри, збори. Думаю воно на краще. Він став організованішим, бо насправді його натура не зовсім така. Я дуже хотіла щоб його відібрали до збірної 96-ого і коли так сталося, то раділа.
В них тренер – молодець. Навіть слідкує за оцінками хлопців. А оскільки він для них авторитет, то й намагаються підтягати хвости вчасно.
У сина вже зараз бувають злети-падіння. Іноді щось дуже сильно переживає, але ми підтримуємо і підбадьорюємо. Допомагаємо зібратися. Думаю трошки дослухається… але іноді каже, що ми повторюємося! Ну бо я щось скажу, потім те саме батько паралельно говорить.”
у цій бригаді з'ясовуються питяння з'язку
а тут, як пожартував, сам Макс Сергійович, йде домовленість про хабаря)))
розсудити взявся рефері Олександр Нагорний)))
Ось хлопці! Туто сядемо на катер для прогулянок. Кажуть, він не дуже дорогий… попливемо по Сені. Пропливемо біля Нотр-Даму і…. (і так далі. Всі про все в темі! - автор.)
...а цю розмову... я не підслухала (((
спільне у всіх цих людей - БАСКЕТБОЛ...
Сумно цього дня лише дівчинчі, бо не виправдалися її щирі очікування.
Про це я, як раз підслухала, коли її мама втішала: “Доню, літака тут нема!”
222.jpg)
