Новини клубу

Вихованець «Черкаських Мавп» Ілля Упир, який наразі готується до чемпіонату Європи U-20 у складі молодіжної збірної України, дав інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України.

У розмові Ілля поділився враженнями від сезону в Суперлізі, розповів про адаптацію на професійному рівні, участь у попередніх Євробаскетах та підготовку до дебюту в Дивізіоні А. Ілля також згадав перші кроки в баскетболі, зроблені під керівництвом тренера Олександра Молчанова, а ще — розповів про своїх молодших родичів, які нині займаються у школі «Мавп».

Нагадаємо, Ілля Упир — один із двох вихованців «Черкаських Мавп», які цього року потрапили до розширеного складу збірної України U-20. Разом із ним у тренувальному таборі команди перебуває і Богдан Толмачов.

Тим часом збірна України U-20 вже провела свої перші контрольні матчі у межах підготовки до Євро. В Таллінні команда Валерія Плеханова двічі перемогла молодіжну збірну Естонії.

21 червня: Естонія — Україна — 41:77

22 червня: Естонія — Україна — 52:69

До старту чемпіонату Європи в Дивізіоні А залишається менше трьох тижнів. Змагання пройдуть з 12 по 20 липня в Іракліоні (Греція). У груповому раунді українська команда зіграє проти збірних Німеччини, Бельгії та Італії.

– Як провів минулий сезон у складі Черкаських Мавп? В яких компонентах гри став кращим?

– Вважаю, що провів сезон не погано, але ще є багато над чим працювати. Думаю, що можу грати краще в нападі. Цього сезону покращив швидкість прийняття рішень без м'яча, бо багато так грав. Покращив ментальну складову та спокійніше почуваюсь на майданчику. Кращим став мій захист проти гравця з м'ячем.

– Які завдання клуб мав на сезон? Коли черкасці зрозуміли, що можуть поборотися за медалі?

– Завданням було повторити тогорічний результат: пробитись у топ-4 та боротися за медалі. Коли вже розпочали грати офіційні матчі, то зрозуміли що зможемо поборотися за призові місця. Думаю, це відчуття з'явилося після другого туру в Луцьку, коли виграли в БК Рівне та місцевого Старого Луцька. Потім протягом сезону боролися з торішніми призерами, а також мали гарні матчі з Дніпром, але трішки не вистачало для перемоги над чемпіоном.

– Чи маєш контракт на наступний сезон?

– Наразі не маю, але найближчим часом буду вирішувати, де гратиму. Думаю, що рішення прийму до початку чемпіонату Європи, бо після нього команди вже можуть бути укомплектованими.

– Чому свого часу вирішив повернутися з Латвії в Україну?

– Найперше, дуже хотів додому. Отримав пропозицію приїхати до Черкас, мого рідного міста. Вирішив приїхати, бо вважав, що на той момент мені це став би дуже гарний досвід виступів на дорослому професійному рівні. Де протистояв досвідченим гравцям української Суперліги. Тому й приїхав.

– Після завершення бронзової серії української Суперліги Favbet пройшло більше ніж місяць. Що робив під час цієї паузи?

– Спочатку трішки дав собі відпочити. Десь близько тижня. А потім розпочав займатися за програмою, яку нам підготував тренер молодіжної збірної з фізичної підготовки. Кожен мав за нею тренуватися. Нам розписали плани для тренажерного залу та різних видів кросів. Плюс працював у залі з м'ячем, покращуючи слабкі сторони своєї гри.

– Який матч торік на чемпіонаті Європи U-18 тобі найбільше запам'ятався?

– Перший матч проти збірної Чехії. Це був наш прямий конкурент за вихід у верхню «вісімку». Він найбільше мені запам'ятався, бо був найвідповідальнішим. Першу половину ми грали на рівних. У третій чверті навіть вийшли вперед у рахунку, але потім пропустили ривок і наприкінці вже не змогли наздогнати чехів.

– Ти зіграв уже на трьох Євробаскетах. Який найбільш пам'ятний?

– Вважаю, що U-16. Тому що це став мій перший досвід гри за збірну на такому рівні. Пам’ятаю, які ми мали тоді хвилювання. Була складна група: збірна Німеччини, що перед тим вилетіла з Дивізіону А, та Фінляндія, гравці якої були в дуже хорошій формі. Найбільше запам’ятався матч проти збірної Німеччини. Ця команда була рівня Дивізіону А, але попереднє покоління опустилось у Дивізіон В. Вони мали дуже добру фізичну підготовку. У складі було лише пару гравців менших за два метри зростом. Проти них було дуже важко грати.

– Відомі суперники по групі на майбутньому чемпіонаті Європи. Можливо, проти когось з їхніх баскетболістів уже грав?

– Коли грав проти німців на чемпіонаті U-16, то запам'ятав декількох баскетболістів. Пару гравців уже виступає в першому дивізіоні NCAA. Але не знаю, вони приїдуть чи ні на цей турнір. Чемпіонат світу U-19 проходитиме за участі збірної Німеччини. Баскетболісти, які могли б приїхати в Грецію на Євробаскет U-20, як я розумію, поїдуть на світову першість виступати за свій вік.

– Які емоції відчуваєш від очікування свого дебютного виступу в Дивізіоні А?

– Так, це буде мій перший досвід гри в Дивізіоні А. Якщо чесно, трішки хвилююсь. Вважаю, що маємо шанси конкурувати та гідно представляти Україну.

– З багатьма хлопцями розширеного складу збірної України U-20 ти знайомий не один рік. Як вважаєш, хто будуть кандидатами на роль капітана?

– Половину хлопців уже знаю 3-4 роки. Це гравці мого 2006 року народження. Вважаю, що кандидатами на роль капітана можуть бути Ілля Ліщина, Єгор Сушкін, а також Данііл Сипало. Останній має досвід гри за національну збірну. У цих трьох гравців добре розвинені лідерські якості, щоб бути капітаном збірної.

– Розкажи про свої перші кроки в баскетболі.

– Мій батько на аматорському рівні займався баскетболом. Він мене брав на свої ігри. Я з дитинства грав у баскетбол. У другому класі пішов на шкільну секцію гімназії №1 до свого першого тренера Олександра Молчанова. До речі, він був першим наставником і Святослава Михайлюка. Я також хотів піти по стопах зірки українського баскетболу. Через рік або два з'явилися особлива мотивація та бажання тренуватись. Потрапив у команду ВЮБЛ Черкаських Мавп тренера Євгенія Ткаченка. Зрозумів, що можу поєднати своє життя з баскетболом.

– Хто з відомих баскетболістів є твоїми кумирами?

– Змалечку був затятим фанатом Леброна Джеймса. Але коли трішки підріс, років у 12, розпочав більше слідкувати за Євролігою та європейськими чемпіонатами. Зараз мені подобаються «маленькі» Парижа: Ті Джей Шортс і Надір Хіфі. Дуже подобається, як вони вміють «розривати дистанцію» та створювати моменти для кидків, віддавати класні передачі й бачити майданчик.

– Відомо, що крім тебе в баскетбол у Черкасах грає молодший двоюрідний брат Михайло Упир і син кумів твоєї сім'ї Гліб Струков. Розкажи про цих юних баскетболістів, будь ласка.

– Мій брат займається у школі Черкаських Мавп у Василя Івлєва. Михайло дуже мріє стати професійним гравцем. Наполегливо тренується. За Гліба можу розповісти, що він розпочав грати з дуже юного віку. Він має талант, навички та гарну швидкість, як для свого віку. Вважаю, якщо працюватиме так і далі, то має всі шанси, щоб стати гарним баскетболістом.