Про витоки ФАНКЛУБУ "Черкаських Мавп"
“Я захоплювався баскетболом скільки себе пам’ятаю. Прищепив мені любов до цієї гри мій рідний брат. Він постійно дивився ігри NBA особливо за участі Чікаго Буллз та Індіани Пейсерс, тож можу віднести себе до когорти людей, у яких першим кумиром став Майкл Джордан.
Динаміка гри, вражаючі слем данки, все це манило мене до великого світу баскетболу. Нажаль, мене, тоді 7-річного хлопчака не прийняли до шкільної секції з баскетболу: мовляв зростом і параметрами не вийшов. Після першого ж тренування в своєму житті, я йшов додому похнюпившись, і рожеві мрії про великі майданчики та купи фанатів зникли, як ялинка після нового року. В подальшому на уроках фізкультури в школі просив дати мені саме баскетбольного м׳яча, ні футбол ні волейбол не привертали моєї уваги в подальшому та й зараз залишаюся вірним баскетболу.
Ось уже четвертий рік минає з того часу, як почав вболівати за "Черкаські Мавпи", скільки ж усього було за цей час і не перелічити. Радість перемог і гіркота поразок тільки додають бажання вболівати за наших будь де, чи то зал вже Рідного нам “Будівельника”, чи то спортивний комплекс "Молот" в Пермі.
РОСІЯ. ПЕРМ. "Штабквартира" фанів - клуб ДВИЖОК
Загалом фан клуб в такому вигляді яким ми його бачимо зараз, з׳явився з виходом нашої команди до "Суперліги", проте дехто з наших фанів вболіває за команду з початку її заснування, коли вона носила горде ім׳я "Мавпа-Рятівник". В цьому словосполученні дуже хочеться підкреслити слово Рятівник, адже для багатьох із нас поява команди стала віддушиною в сірих буднях і принесла помаранчеві ноти в наше життя, яке у фаната дуже насичене: щойно ти був на виїзді, підтримував свою команду, а сьогодні вже треба готуватись до домашньої гри, придумати нову кричалку, намалювати банер. Нажаль, наша фанатська когорта не може похвалитися великою кількістю своїх членів, але такої якості як в Черкасах ви не знайдете в інших містах України! Все починалося на першому секторі ПС “Будівельник”, куди приходили люди які хотіли не тільки подивитись на гру команди, а й підтримати своїх за будь-яку ціну. З впевненістью можу сказати, що “оформленню” нас як фан клубу, сприяло керівництво команди, яке задля популяризації команди і баскетболу в Черкасах загалом, почало проводити вечірки-зустрічі з гравцями.
Першою з вечірок, була зустріч з Чарлзом Госою - місцевим улюбленцем. На таких зустрічах, щоразу бачив багато знайомих та незнайомих людей, і вже тоді зрозумів, що кістяк нашого фан руху знаходиться саме тут. Мої думки підтвердилися - на однії із таких зустрічей я і познайомився з Мотузенко Романом або ж просто Тайсоном. Саме про це знайомство хочу розповісти докладніше отже ...
Як я познайомився з Тайсоном
Місцем постійних зустрічей фанів та їх кумирів став клуб “УЛЬТРА”, який щоразу гостинно приймав нас. Ця зустріч проводилась із Славою Евстратенко, чудова атмосферу створювала ведуча Оля Касьянова. Неможливо забути, як навіть Слава, який завжди був зібраний та сором׳язливий по відношенню до оточуючих, в цей вечір посміхався та був розслаблений. Безліч запитань та невимушена атмосфера розкрила для нас гравця з різних сторін. І ось настала мить коли В׳ячеслав мав провести конкурс, для цього йому потрібні були 2 хлопців. Першим вийшов Тайсон, швидко окинувши оком зал, я зрозумів, що в його ваговій категорії присутній лише я, і тому не роздумуючи, вирішив прийняти участь. Ще Слава обрав дівчину, яка виконувала роль баскетбольного кошика, а у ролі баскетбольного м׳яча була надувна кулька. Нам потрібно було, підбиваючи кульку, не заштовхуючи її, тричі закинути в кільце, утворене з рук дівчини. Уявіть собі двух кремезних 100 кілограмових “бегемотиків”, які гасають по невеличкій сцені за надувною кулькою!!! Після першого ж вкидування від Слави, одним дотиком до кульки мені вдалося закинути її до кошику, такого неочікував ніхто навіть я. Хвилин 10 ми бігали по сцені відганяючи кульку від суперника, а одного разу ледь не знесли бідну і налякану дівчину. В цьому двобої я переміг, Рома привітав мене з перемогою, а Слава вручив медаль яка і досі висить у мене вдома з його афтографом.
Пройшов черговий чудовий вечір та розходитись не хотілося. Тайсон підійшов до мене і запропонував зіграти партію в більярд та випити по кружці пива. Під час гри ми розмовляли про баскетбол, про команду та про те, як організувати підтримку для наших хлопців.Той вечір пройшов недарма. Я знайшов однодумця та чудового друга з яким неодноразово їздив на виїзди та підтримував команду на секторі номер №7.
До речі, ту партію в більярд я програв, отже рахунок був 1:1..."
Дубовий Олексій
Mandr (#90)
Mandr (#90)
222.jpg)
