Новини клубу

Слава черкаського дитячого баскетболу росте. Про нас знають у Франції, Польщі, Литві, ну і звісно в Україні. Тепер, до переліку країн, які встигли відчути на собі силу та міць юних черкащан, приєдналась і Росія. Але, про все по порядку.

 

Нещодавно, в Москві відбувся баскетбольний турнір «Срібний Кошик» під егідою «Спортивної Росії», яку представляла Ірина Родніна. В турнірі брали участь команди з Москви, Раменського, Воронежу, Польщі і України. Єдиною командою, яка представляла нашу країну стала команда 97-року з Одеси, тренером якої є Віталій Усов. Здається,  до чого тут Черкаси? Все просто. На турнір разом з одеситами поїхав Михайлюк Святослав, який грає та тренується за команду 96-го року «Лавіна», не зважаючи на те, що сам «Свят» (так його називають в команді) 1997 року народження.

 

Участь Святослава в команді одеситів – це ще не все. «Свят» став MVP, себто найціннішим гравцем міжнародного турніру! Досягнення неабияке, оскільки Святослав грав у незнайомій команді, де вже були свої лідери, ігрові схеми тощо.

 

Про здібності «Свята» заговорили, коли він почав показувати класну гру за «Лавіну-96». Різниця у віці ніяк не впливала на його дії на паркеті. «Що ж буде, коли він з ровесниками грати буде?», «20 очок за гру в його віці – результат більш ніж чудовий» - такі слова можна було почути про Святослава Михайлюка.

 

Сам «Свят» схоже має абсолютний імунітет до зіркових хвороб – спокійний, уважний до слів тренера та працьовитий. Саме ці якості на паркеті, які в ньому виховав тренер Максим Міхельсон (і звісно ж батьки Святослава!), і сподобались тренеру одеситів Віталію Усенко:

 

«Він дуже спокійний і адекватно сприймає те, що йому кажуть. Треба зупинитись – зупиняється. Треба піти вліво чи вправо – без проблем. Немає зайвих емоцій. На майданчику майже не робить зайвих дій. Він грає, як дорослий гравець. Я рідко зустрічаю такого рівня гравців у такому віці. Думаю, кожен тренер хотів би, щоб Святослав грав у нього. З радістю забрав би його до себе, але з Максимом Міхельсоном у нас чудові відносини. Не можу : )».

 

Віталій також високо оцінив і сам турнір, його організацію, адже приймали гостей дуже добре. Для хлопців це один із перших міжнародних турнірів, тож, такий досвід є неоціненним.

 

Святослав досить стримано розказував про свої успіхи, заслугу в яких він перш за все бачить в команді. З Росії він привіз титул MPV та спортивний костюм з гербом Росії, який він з гордістю носить, мабуть, як символ визнання свого таланту.

 

- За рахунок команди! Звичайно, я забивав і сам, але намагався бути корисним команді.

- Так. Школа Максима Сергійовича.

- Турнір дуже сподобався. Команди сильні були.

- Ні. Вже встиг зіграти у Франції.

- Ну, московські команди грали ті самі комбінації, що і ми тут. На тренуваннях ми розбирали таке.

- Я думаю, вдалось. Не було такого, що хтось сам на себе грає. Ми були однією командою.

- Іван Кольєвіч!

- У нього просто фантастична швидкість.

- Виграти чемпіонат.