Крава хоче грати!

 
- Коли відбувся момент у твоєму житті, коли ти вирішив, що будеш професійним баскетболістом?
“То був 1999 рік і мені було 19 років. До цього був у “вишці” і грав за Чернігів. Ті роки для мене були наче піонерськими в баскетболі. Потім тренер Анатолій Ніколаєв підтяг мене до ЦСКА.  Як раз в цей час я мав йти до армії, тож призвався до спортроти. Вдало відіграв-відслужив, після чого потрапив до “Будівельника”, де і провів 7 років разом з Євгеном Мурзіним. …сім років адської роботи… жартую. Ну виходить, що вцілому команд у кар’єрі не багато… дві! (посміхається) Зараз оце до Черкас потрапив… випадково. (сміється)
 
- На святкуванні 5-річчя “Черкаських Мавп” дівчата з групи підтримки не залишили на твоєму обличчі живого місця від поцілунків. Після цього ти показав хорошу гру у Дніпропетровську. Може це невипадково?
“Збіг – не збіг. Просто тренер дав пограти. Якби цього часу в мене було більше, то й результат був би ефективніший. 15 чи 20 хвилин то зовсім інша справа. Це звичайно лише особиста думка, але я у собі впевнений.
Я завжди був впертим, самовпевненим  та навіть нахабним.”

- Які в тебе відносини з колегами по команді, особливим чином з легіонерами?
“Ну я взагалі-то комунікабельна людина. Ріс у вуличному середовищі. В спілкуванні ніколи не з ким проблем не було. Хоча конфлікти також в нас трапляються. Було вже двічі-тричі. Не без того.”

- До чого маєш хист?
“Все життя займався різними видами спорту, танцями, плаванням і на каток ходив. Відвідував художню секцію. Всяке малювали там… жуків-тарганів…Вмію непогано малювати, але вже забувся коли востаннє брав олівця в руки.
Життя зі спортом пов’язано однозначно. І гени відповідні – батько колишній боксер. В мене була альтернатива стати тенісистом, але якось визначився з баскетболом. ”

- Чи є якісь особливості, що на твій погляд вирізняють “Мавп” з-поміж інших українських команд?
“Багато іноземців! (посміхається) Вони і задають манеру гри. Команда від матчу до матчу показує різну гру.  Це можуть побачити всі, хто навіть нічого не тямить в баскетболі. Ми не залізно слідуємо якимсь одним і тим же принципам постійно. Все залежить від суперника до якого готуємося, власного стану та конкретних ситуацій. Тобто, бувають наприклад такі команди, що біжать. Всі дрібні та швидкі. Або навпаки, команда велика та наче в’яже гру, йде від позиційного нападу. В нас конкретного стилю не має.
Ще гадаю, що з колективу, який зібраний з різних національностей важко створити дійсно команду.”

- Професія “баскетболіст” не є розповсюдженою. У колі друзів дитинства тебе сприймають за зірку?
“Та зараз вже заспокоїлися. Все ж таки 12 років граю.”

- Але таке було?
“Та було, ти шо!Свого часу постійно приходили на матчі та репіли!”

- З твоєї дотеперішньої кар’єри, які враження чи спогади найбільш яскраві?
“Поїздки до Китаю. Ми в “Будівельнику” кожного року їздили на літні збори до Китаю. Грали там з усілякими незрозумілими командами. Перебування та відпочинок були дуже приємними.”

- Як ти почуваєшся на сьогодні, адже в тебе були ушкодження?
“Зараз все добре. Готовий грати. Справа лише за тренером від якого залежить час мого перебування на майданчику.”

- Склади будь-ласка найкращу стартову п’ятірку з будь-яких гравців УБЛ.
“Отіс Хілл – центр. Павловіч з Кривого Рогу на четвертого. Третім Фелікса можна поставити. Другим – Коулмена з Одеси. А я першого)))”

- Де затишніше почуваєш себе у Києві чи Черкасах?
“Раніше вважав, що в Києві зручно. Але за останні роки  пробки і люди стали занадто щільними. Це просто неможливо, суцільний стрес. Приїхав до Черкас – ні машин, ні людей! Спокійно.”

Завершив Юрій інтерв’ю, на ще більш мажорній ноті. Але його веселу згадку читайте вже 1 квітня :-)