Цьогоріч склад «Черкаських Мавп» зазнав кардинальних змін через безліч різних обставин. Якщо керуватися арифметичними підрахунками, відсоткова частка змін клубу складає 92%. Решта 8% – це Максим Пархоменко. 14-го лютого виповнилося чотири роки з того часу, як центровий виступає за різні команди «Черкаських Мавп». Спочатку уродженець села Козолугівка Запорізької  області виступав за «Черкаські Мавпи-2» (що грали у Вищій лізі), потім – за дубль команди, а з минулого сезону Пархоменко – гравець основи «Черкаських Мавп». Попри травму, яку Паркі (так називають Макса знайомі:) жарт, насправді Пархі) отримав на старті цього сезону, він встиг відіграти за команду Холопова 10 матчів. За 14 хвилин ігрового часу, які наставник відводив «великому» черкащан, Пархоменко розродився вражаючою статистикою: 7,5 очок, 5 підбирань, 0,5 блока за гру.

Інфо:
Народився 05.01.1987

Зріст 206 см, вага 90 кг
Позиція – важкий форвард, центровий
Улюблена страва – борщ
Улюблена книга – не читаю
Найбільше очок – 38 очок

в матчі проти «Дніпра-Азоту» (дубль),

в УБЛ забив «Говерлі» –11

 

 

– Максиме, пригадай свої перші кроки в баскетболі?
– Спочатку я займався футболом, однак, коли за рік виріс відразу на 10 см, зрозумів, що в цьому виді спорту важко буде себе зарекомендувати. Потім по телебаченню спостерігав за баскетболом і мені сподобалась ця гра. А тут ще й сільський тренер запропонував пограти, постійно давав ключі від спортзали, там і почав потроху займатися. Коли закінчив школу, поїхав у Запоріжжя, де навчався в коледжі і стояв на воротах за його футбольну команду. Зважаючи на мій зріст, тренер запросив ще й спробувати свої сили в баскетболі – і вже в першій грі (чемпіонат Запоріжжя з баскетболу) я здобув 16 очок. Граючи за коледж, отримав дві пропозиції від «Феро» і «Говерли», однак так вийшло, що на оглядини поїхав до Черкас. Мене подивився Анатолій Федоренко і залишив у команді Вищої ліги, з того часу вже минуло чотири роки.

– Коли потрапив на тренування основи «Черкаських Мавп»?
– Це сталося вже в перший сезон виступів у Черкасах. Через три місяці Федоренко порадив мене Подковирову і я почав тренуватися з основною командою. Тоді за Мавп виступав Джонсон, Фесенко, Дікенс. Для мене це було щось неймовірне. Уявіть: ще півроку до цього я виступав за коледж, а вже тренуюся з такими майстрами. Я просто не спав ночами!

– Як до новачків ставилися в тій команді?
– Там, взагалі, кумедна ситуація вийшла. Я прийшов на перше тренування, як і годиться, раніше. У залі вже розминався Гуртовий, він зазвичай приходив десь за годину до тренування. Я запитав у Вови: «Де можна сісти в роздягальні?», він сказав, що двох американців немає і показав на вільні місця. Я розмістився там, а як виявилося, то було місце Джонсона. Спочатку все було гаразд, однак вже на другому тренуванні в зал забігає Артур і викидає зливу незрозумілих мені слів англійською. Фесенко пояснив, що він не в захваті від оренди його місця. У результаті, мені поставили окремий стілець в закутку. Та я цей епізод згадую з приємністю, головне, що в той період я здобув багато досвіду.

– Проти кого тоді захищався на тренуваннях?
– Переважно проти Казлаускаса. Хочу сказати, що з кожної дії в захисті проти Арнаса отримав чимало досвіду, який використовую і зараз. Тоді всі хлопці допомагали, багато пояснювали Фесенко та Умбрашко. Однак не завжди вистачало можливості відпрацювати певні елементи. Мій юніорський багаж баскетбольних навиків був доволі вузький, адже я відпрацьовував переважно кидки, що і зараз є моїм козирем, а от техніка ведення і досі шкутильгає. На той час моє завдання в команді та решти суттєво відрізнялося: вони боролися за місце в старті, а я за досвід у тренуваннях. Найбільше мені подобалося ставити блок-шоти, люблю це робити і сьогодні. Дійшло навіть до того, що якось підійшов Ярутіс і сказав, якщо будеш ставити по два блоки за тренування, отримуватимеш від мене по 100гривень. Маючи тоді зарплатню 700 гривень, мене це добряче стимулювало.

– Наприкінці минулому сезону ти вже повноцінно грав за основний склад. Згадай той момент, коли з команди пішли всі легіонери, окрім Пуповича. Відчував подвійну відповідальність?
– Так, була відповідальність. Однак разом з тим було доволі легко. Тоді закінчували сезон з Мурзіним, який мені довіряв, до того ж всі підтримували один одного. Я, хоч і грав 6-8 хвилин, але за той відрізок часу набирав свої 5 очок. Хлопці віддавали передачі. Не тягнув ніхто на себе ковдру.

– Не зважаючи на те, що ти в баскетболі порівняно новачок, у Черкасах вже встиг відіграти чотири роки. Це місто для тебе вже стало рідним?
– Так, я вже звик до цього міста. Дуже подобаються тут люди, їх доброзичливість. Щодо фанів, це, взагалі, окрема тема. Я не відчував такої підтримки ніде: хлопці приходять і вболівають,підтримують тебе кричалками, навіть не зважаючи на те, який матч ти видав до цього. Зараз себе не можу уявити без цих уболівальників і без цього міста.

– У це міжсезоння в тебе були якісь варіанти продовження кар’єри, окрім черкаського?
– Так, кілька було. Навіть пропонували дещо кращі умови контракту, ніж у Черкасах. Однак, я думаю, що зробив правильний вибір. Знаєш, я вважаю, що спортсмени мають самі чітко розуміти свій рівень. Поки що я граю у Вищій лізі і мене це влаштовує. Коли тренувався з Суперлігою, я навіть перші два роки автограф не давав, бо, вважаю, що не був того вартий. Одна справа, коли по вулиці йде Фесенко і його впізнають, зовсім інша, коли ти йдеш, маючи двохметровий зріст, а в тебе запитують: «Ви волейболіст чи баскетболіст?». Кожен має свій рівень і має на нього орієнтуватися. Зараз я хочу грати, а не, скажімо, сидіти на лавці за спинами основи «Феро».

 

Статистика Сезон  2009-2010

Турніри сезону 2009-10	і	хв	2-х	3-х	1-х	пч	пс	пд	гп	пх	вт	бш	ф	оч
Вища Ліга	10	141	28-40	4-4	7-10	11	28	39	5	7	12	5	10	75
	ср	14.1	70%	100%	70%	1.2	2.8	4	0.5	0.7	1.2	0.5	1	7.5

– Сезон для тебе розпочався не надто вдало. На його старті отримав травму, однак після цього показував дуже вдалу статистику. У чому секрет Максима Пархоменка?
– Особливого секрету немає. Думаю, що просто треба тримати свою планку. Якщо тренер дає 5 хвилин, їх потрібно використати з максимальною користю для команди, якщо дає 15 – точнісінько так. Поки що, можливо, і виходить показувати високу реалізацію, але я більше отримую задоволення від кількості підбирань, а особливо від блок-шотів, яким радію, немов дитина.
  
– У цьому сезоні «Черкаські Мавпи» зіграли 20 матчів і в усіх здобули перемоги. Твоє бачення цього успіху?
– Запорука успіху – це стабільний склад. У нас значно сильніші виконавці, ніж в інших клубах Вищої ліги. Якщо дивитися по позиціях, ми перевищуємо рівень кожної команди на голову, до того ж в нас доволі рівний склад. Якщо гра не піде в одного, його місце, безболісно для команди, у ході гри займе інший. В мене особисто багато медалей, та якщо ми завоюємо золото Вищої ліги, ця нагорода для мене буде найважливішою. З іншого боку, найголовнішою нагородою для мене був би стабільний час на майданчику в Суперлізі, адже це зовсім інший етап баскетболу. Скажімо за дубль я здобував по 20-30 очок , проводячи на майданчику 30 хвилин, однак за чотири хвилини в Суперлізі я втомлювався значно більше.