Тарас Пономаренко: "Готовий багато працювати, не покладаючи рук!"
Інфо:
Амплуа – розігруючий
зріст -197 см
улюблена книга - «Три товириші»
улюблений фільм – «Ванільне небо»
найбільше очок за гру – 72 (в змаганнях юнаків)
улюблений вид спорту, окрім баскетболу – теніс
дівчата - брюнетки
Не так давно в Черкасах відбувся один з турів юнацької Євроліги. Особливо цікавою у цих змаганнях видалася фінальна гра, в якій зустрівся «Локомотив» з Кубані та «Мінськ-2006». Частину цього матчу переглянули і гравці основної команди «Черкаських Мавп». А от фінальної сирени цього матчу дочекався лише Тарас Пономаренко. Було помітно, що, напевне, найнеординарніший гравець клубу під час перегляду цієї гри відчував певну ностальгію, адже поки що найяскравіші роки кар’єри захисника стосуються саме юнацького баскетболу.
– Тарасе, після перегляду цього матчу не мучить ностальгія?
– Так, я сьогодні спостерігав за грою і такі спогади були дуже світлими та приємними. Знову повернувся до того віку, відчуття дуже класні.
– Як, взагалі, прийшов до баскетболу?
– Я почав грати в баскетбол з 12-ти років. Мамі дуже подобався цей вид спорту, вона хотіла, щоб я виріс високим, міцним хлопцем, тому й привела мене до секції. Я спочатку тиждень походив і закинув цей вид спорту. Однак потім мій товариш дуже серйозно почав займатися баскетболом і я поновив тренування, про що, упринципі, не шкодую.
– Якщо не помиляюся, ти саме в шістнадцятирічному віці почав виступати за юнацьку збірну України?
– Так, саме з шістнадцяти років почав виступати за українську збірну, а в останнє в українській формі виходив у віці 21-го року – то була молодіжна збірна України, яку тренував Шаптала. Попри статус збірника, не скажу, що в мене в цих командах були якісь вагомі досягнення. Я себе вважаю більш клубним гравцем, мені потрібен час на акліматизацію, звикнутись, зігратися з командою. А збірні – це колективи, які збирають на невеличкий відрізок, за який ти маєш досягти результат, при чому майже все базується на індивідуальній майстерності.
– На час виступу за молодіжну збірну, в якому клубі ти грав?
– Тоді я грав за другу команду БК «Київ» і, по суті, молодіжка формувалася навколо цієї команди, адже в нас був гарний склад, який спочатку виграв Першу лігу, а потім і Вищу. Загалом, у нас була непогана збірна, разом зі мною грали Печеров, Фесенко, однак досягти чогось серйозного на міжнародному рівні ми так і не змогли.
– На клубному рівні що тобі найбільше запам’яталося?
– Був неординарний період в кар’єрі, коли я з різних причин не міг надовго закріпитися в жодній з команд. Хто пам’ятає, була така команда, як СК «Маріуполь» (колектив був сформований на базі БК «Азовмаш» і в сезоні 2005-2006 виступав у Суперлізі), в яку мене запросили. Я протренувався з командою два тижні, після чого мене попросили піти. Спочатку я не міг зрозуміти, в чому річ, а потім мені сказали, що справа в тому, що я до цього грав у структурі БК «Київ». Відразу після цього я поїхав в Миколаїв, де грав за одноіменну команду. Там мене вразила сама баскетбольна «кухня», я просто не знав, чим можна завоювати місце на майданчику. Нібито і грав непогано, і впевненість була, а місця в основі не мав. Це, в підсумку, примусило в дечому змінити погляди на сам баскетбол.
Разом з тим і певні життєві обставини примусили тебе полишити цей вид спорту. Наскільки важко тобі було полишати баскетбол у молодому віці?
– Я вважаю, що головною причиною мого раннього завершення було саме розчарування в підходах до спорту в нашій країні, а точніше – у командній «кухні». Особливого розпачу з цього приводу не відчував. Звісно, сумував за баскетболом, та ця ситуація допомогла мені спробувати себе в іншій справі. Попрацювавши менеджером по продажу, зрозумів, що проблема аж ніяк не в спортивній галузі – у нас, виявляється, вся країна така. Отож, прийшов до висновку, що, отримуючи однакові дивіденди, краще займатися тією справою, яка приносить задоволення.
– З якої команди розпочав повернення до баскетболу?
– Це була алчевська «Коксохім-Сталь». Там відіграв лише два тури, один з яких проти «Черкаських Мавп». Два матчі проти черкащан я відіграв непогано – забив по 17-18 очок і після цього Володимир Холопов запросив мене до «Мавп». Особливо довго не роздумував над пропозицією і переїхав до Черкас.
– Як, загалом, місто, як команда?
– Колектив досить непоганий. Щоправда ,не скажу, що вже маю стовідсоткове взаєморозуміння з хлопцями, задля цього потрібно пограти разом кілька років, або відіграти ряд напружених, безкомпромісних ігор, аби команда загартувалась. На жаль, у Вищій лізі це фактично неможливо. У нас то по-справжньому напружених було лише два матчі (проти «Авантаж-Політехніка та «Кремня»). В інших матчах кожен із гравців нашої команди може вирішити долю матчу.
– До речі, про ці два матчі, в яких команда здобула перемоги в овертаймі. Наскільки вони були важкими, на твій погляд?
– Я тільки-но говорив, що командний дух може загартувати важкі матчі. Однак навіть ці два для нас видалися нелегкими досить неочікувано. Вже по ходу гри довелося перебудовуватися психологічно і виривати перемоги. На щастя, команді це вдалося, а перемогли ми все-таки за рахунок індивідуальної майстерності гравців, яка в нас, без лукавства, набагато вища, ніж у суперника.
Статистика Пономаренка: |
 |
| Турніри сезону 2009-10 | і | хв | 2-х | 3-х | 1-х | пч | пс | пд | гп | пх | вт | бш | ф | оч |
| Вища Ліга | 9 | 129 | 18-31 | 4-8 | 5-10 | 6 | 13 | 19 | 13 | 6 | 14 | 1 | 15 | 53 |
| ср | 14.3 | 58.1% | 50% | 50% | 0.7 | 1.4 | 2.1 | 1.4 | 0.7 | 1.6 | 0.1 | 1.7 | 5.9 |
Скорочення: і - зіграно матчів, хв - час на майданчику, 2х - 2-очкові (попадання - кидки), 3х - 3-очкові (попадання - кидки), 1х - штрафні (попадання - кидки), пч - підбір на чужому щиті, пс - підбір на своєму щиті, пд - підборів всього, гп - гольва передача, пх - перехват м'яча, вт - втрата, бш - блок-шот, ф - персональні фоли, фс - фоли суперника на гравцеві, оч - очки
– Ти абсолютно некласичний захисник. Маючи майже двохметровий зріст, граєш на позиції розігруючого, при чому саме цю особливість Володимир Холопов після твого приходу до Черкас відзначав найбільше. Для тебе перевага у зрості над своїми опонентами це плюс, чи мінус?
– Я переконаний, що тут є як одне, так і ніше. З одного боку зріст заважає, адже на позиції розігруючого високому гравцю потрібно більше згинати ноги. Справа в тому, що чим швидший відскок від паркету, тим миттєвіше можна віддати передачу. Маючи немаленький зріст, плеймейкеру потрібно працювати значно більше, в нього має бути якісна фізична підготовка. Хоча зріст завжди допоможе під час боротьби за відскок.
Можливо, після тривалої перерви у баскетболі я у своїй підготовці не на сто відсотків готовий грати на місці розігруючого, а більше на позиції другого, третього номерів. Та мені дуже хотілося б і надалі закривати позицію плеймейкера. Готовий багато працювати, не покладаючи рук, задля того, аби впевнено вести команду за собою.
– Ти вже вигравав Вищу лігу разом із БК «Києвом», однак сьогодні у «Черкаських Мавп» є унікальна нагода виграти цей чемпіонат без жодної поразки. Напередодні останнього туру, як думаєш, наскільки це під силу команді?
– Звісно, хочеться встановити подібний рекорд, при чому всім: як головному тренеру, так і гравцям та вболівальникам. Нам залишилося зіграти лише два виїзні матчі проти «Кремня», і я переконаний, що ми зробимо все можливе для того, щоб оформити цей результат.
– Якщо відволіктись від баскетболу, чим любиш займатися у вільний час?
– Люблю читати. У житті ненавиджу шаблонність, можливо, тому читаю більше не класику а ізотеричну літературу, це моє захоплення. Я люблю подумати над своїм внутрішнім світом, вважаю, що людина має постійно духовно прогресувати.
– У спорті це якось допомагає?
– Можливо, через деякий час, якщо досягну вагомих результатів, обов’язково скажу, що допомогло, якщо ж ні, то, однозначно, це захоплення завадило. Адже в спорті задумуватись над чимось глобальним не потрібно, тут все вирішують секунди, за які потрібно миттєво приймати рішення, а життєву філософію треба залишати поза майданчиком.
222.jpg)
