Новини клубу

 

 

    Ні для кого не секрет, що «Черкаські Мавпи» минулого сезону встановили рекорд українського баскетболу, вигравши всі матчі в чемпіонаті. Однак вже сьогодні не всі пригадають, що ця історична подія кілька разів висіла на волосині під назвою овер-тайм. Одного разу з’ясовувати стосунки в п’ятому періоді черкащан примусив кременчуцький «Кремінь», а головним творцем цього здобутку (по-іншому зважаючи на  стан речей  в кременчуцькому клубі це і не назвеш) став Володимир Журжій. Не в останню чергу після того поєдинку тренерський штаб помаранчево-чорних почав придивлятися до досвідченого розігруючого. А вже сьогодні Журжій разом зі своїми новими партнерами подумує над тим, як продовжити безпрограшну серію «Черкаських Мавп». Наш сайт поцікавився, як Володимира прийняла черкаська земля?

 

        

 

– Мені сподобалися Черкаси, прекрасне місто. Я сам народився на Дніпрі, в Кременчуці, – люблю воду. Та й саме місто таке компактне, затишне – схоже на Кременчук.  І розташування вигідне: близько Київ, той же Кремінь, Кривий Ріг (звідки моя дружина). Щодо команди можу сказати, що адаптації, по суті, не було, адже дуже багато знайомих хлопців. Скажімо, з Близнюком, взагалі, граємо разом вже в четвертій команді.

– Як, взагалі, отримав запрошення до черкаського клубу?
– На початку літа зателефонував тренер Володимир Холопов, запропонував відіграти в «Черкаських Мавпах» на гарних умовах – і мені не було сенсу відмовляти. Цілком вірогідно, що саме в Черкасах завершу свою кар’єру, адже ні для кого не секрет, що мені не двадцять років і пограв я в багатьох клубах. А закінчити не проти в «Черкаських Мавпах»? сподіваюсь, після гарного сезону.

– Розкажи, коли прийшов до баскетболу і чому обрав саме цей вид спорту?
– Це було ще в дитинстві в Кременчуці, де раніше була непогана школа. Спочатку займався хокеєм, однак після цього прийшов на баскетбольне тренування і мені сподобалося. Пам’ятаю, в мене був доволі говіркий тренер, якому вдалося зацікавити. Далі був виступ за університетську команду, а потім вже професійні клуби.

– З нинішніх гравців «Черкаських Мавп» в тебе найсолідніший послужний список, доволі багато виступав у Суперлізі. Пригадай той відрізок кар’єри.
– Я дуже багато часу відіграв в «Кривбасі» (по суті, з перших сезонів становлення цієї команди в Суперлізі). А поїхав з Кривого Рогу два роки тому, виходить, що в цьому клубі відіграв шість сезонів. Ще один сезон відіграв у Мурзіна в «Будівельнику».

– Повернення до «Кремня» на той час стало для тебе найкращим варіантом?
– Я думаю, так. На той момент там з’явилася амбітна людина, яка забажала повернути всіх кременчуців і вивести команду на високий рівень. Таким чином в «Кремні» грали всі місцеві, за винятком одного баскетболіста. І розпочалось все доволі непогано – ми виграли Вищу лігу, однак у зв’язку з кризою амбіції відійшли на другий план. Адже для того, щоб зробити наступний крок в Суперлігу, потрібні абсолютно інші гроші. Це при тому, що в Кременчуці немає відповідного спорткомплексу. Потрібно було б грати або в іншому місті, або будувати свій спорткомплекс. У результаті, нас хоч і кликали в новостворену Суперлігу, сезон «Кремінь» знову розпочав у вишці.

– В минулому сезоні «Кремінь» грав тим же складом. На твою думку, чи була можливість поборотися за чемпіонство з «Черкаськими Мавпами»?
– Справа в тому, що в минулому сезоні у «Кремня», взагалі, були фінансові проблеми. Гроші майже перестали платити,  нормального тренувального процесу не було, залишилися хіба що якісь патріотичні імпульси. Тому скласти конкуренцію «Мавпам» було майже не реально, що показали і самі матчі. Ми змогли нав’язати боротьбу лише в одній грі з чотирьох, однак, загалом, я вважаю, що «Кремінь» навіть стрибнув вище голови, здобувши срібло майже без фінансової підтримки.

– Коли підписував контракт з «Черкаськими Мавпами», сподівався, що зможеш пограти в Суперлізі?
– Звісно, сподівання були, причому невеличкі залишаються і дотепер.

– Ти граєш на доволі специфічній позиції, від якої багато що залежить. Більше любиш роздавати передачі, чи забивати сам?
– Однозначно, віддавати. За набраними очками особливо не слідкую, звісно, можу і забити, однак задоволення отримую від передач. Тут є такі шутери, що можуть кидати з будь-якої позиції.