Новини клубу

 

 

 

Чоловіча кадетська збірна України (U 16) протягом зими взяла участь у двох міжнародних товариських турнірах – турнірі пам’яті В. М. Риженкова в Мінську та Turk Telekom в Анкарі. Вже влітку на підопічних Станіслава Медведенка очікує чемпіонат Європи. Про свої враження від обох турнірів, про завдання, які стоять перед командою, а також про те, як йому працюється з Валентином Мельничуком, наставник «кадетів» розповів офіційному сайту ФБУ. (В цій кадетській збірній виступають два гравці "Черкаських Мавп-2" Антон Білоус та Даніїл Іскаков)

 

 

В команді є хороші, талановиті хлопці, але роботи попереду багато. Під час цих двох турнірів ми, скажімо так, здійснили селекційну роботу, отримавши гарну поживу для роздумів. Головне, що нам вдалося зібрати хлопців разом, а також перевірити їх характер і фізичні задатки в бойових умовах.

 

 

В принципі, в обох турнірах команда і справді виглядала досить гідно, враховуючи, що хлопці поїхали, не знаючи один одного, не граючи та фактично не тренуючись разом. Гадаю, що за правильної підготовки перед командою можна ставити завдання потрапити до вісімки кращих.

 

 

У нас команда грає разом лише перший рік, і турнір у Туреччині був лише другим змаганням, в якому вона взяла участь. До цього хлопці, грубо кажучи, бачилися лише на змаганнях і під час триденних зборів, що передували турніру. Натомість команди Франції, Німеччини, Туреччини, інших збірних разом уже по 2-3 роки й відіграли не один такий турнір, а по 5-6. Зрозуміло, що вони значно краще зігралися. Нам потрібно ще як мінімум кілька подібних турнірів.

 

 

Планується участь у турнірі в Німеччині або Литві ближче до літа, однак поки що конкретні дати назвати важко.

 

 

Так, звичайно, зокрема турнір у Туреччині був цікавим насамперед у тому плані, що за насиченістю календаря та складом учасників нагадував своєрідний міні-чемпіонат світу. Скажімо, Пуерто-Ріко грає абсолютно у свій баскетбол, нетиповий для Європи – швидкий, без яскраво виражених високих баскетболістів. Турки постали як добре організована команда… Взагалі, у кожної команди свій стиль, до якого потрібно було звикнути. Саме в цьому плані турнір був незамінним, адже можна було побачити, як хлопці мислять, як вони підлаштовуються під різний стиль, під різних гравців. Такі змагання йдуть команді лише на користь. Але, якщо з одного боку це хороша практика, то з іншого турнір виявив наші проблеми. Провідні збірні вже з 16 років починають грати в чоловічий баскетбол. Ми ж, на жаль, затримуємося в дитячому баскетболі, і тут слід кардинально змінювати все, насамперед потрібно розвивати мислення хлопців. І саме такі турніри допомагають це робити, адже, якщо немає практики, немає серйозних суперників, то не можна зрозуміти й відчути до кінця те, чого вимагає тренер. І ще, всі хлопці, викликані до збірної, у складах своїх клубних команд виконують роль лідерів, але у збірній їм доводиться чимось жертвувати, грати на команду, змінювати ігрове мислення. Саме в таких турнірах і народжується команда.

 

 

У нас відбулася розмова. Валентин Федорович сказав, що сил для активної тренерської роботи він не має, але допомогти погодився. Для мене це дуже вдала співпраця. У мене свої погляди на баскетбол і чимало задумів. У Валентина Федоровича величезний досвід, і він мені багато чого підказує. Вийшов такий собі сплав молодості та досвіду.

 

 

Намагаюся зробити те, що можу, враховуючи нестачу часу. Прагну пояснити хлопцям сам підхід до баскетболу. Взагалі, у нас зовсім інший менталітет, ніж на Заході, тому треба звертати увагу хлопців на принципово інші речі. Гадаю, в моїх силах за цей короткий строк підказати їм щось у баскетбольному плані на майбутнє, а влітку, коли з’явиться час, можна буде більше уваги приділити техніці та іншим моментам.