Кеніел Діккенс: «Я не хочу сидіти на лавці в НБА, я хочу грати в баскетбол».

Засиллями легіонерів в українській баскетбольній суперлізі не здивуєш жодну людину, яка більш-менш орієнтується в такому понятті як спорт. Причому на український трансфер погоджуються, як виконавці, котрі відверто зірок з неба не хапають, так і ті, які вже понюхали пороху найзапекліших баталій. А острах повторити шлях далеко не останніх виконавців світу (Родні Бюфорда, Джерелі Маккоя) чомусь турбує їх в останню чергу. Що вони тут шукають? Гроші, нові емоції, нові трофеї? Звісно перший фактор є ключовим, але все ж сюди приїздять також і з інших мотивів.
   За словами останнього новобранця «Черкаських Мавп» - Кеніела Діккенса, основною причиною приїзду в Україну стала аж ніяк не матеріальна користь, а кількість ігрового часу проведена на паркеті  за команду пристойного рівня. Дістатись до розташування тієї таки пристойної команди, Діккенсу було не так і просто. Спочатку його виліт до України відкладався на кілька днів, а потім, прибувши до аеропорту «Бориспіль», американський форвард не знайшов свого багажа. Проте такі відносні дрібниці Кеніела, аж ніяк не обходять і він з оптимізмом дивиться на черкаський етап продовження своєї кар’єри.
 
 
       Кеніеле, коли ви отримали пропозицію від нашого клубу?
       Із пропозицією від вашого клубу до мене звернулися два-три тижні тому. Я не був здивований запрошенням із країни Східної Європи, адже я грав у багатьох клубах світу. До того ж  розпочав свою професійну кар’єру в російському  «Урал-Грейті» сім років тому. Скоріше я здивований не запрошенню, а тому що повернувся до СНГ.
       Чому ви розпочали свою кар’єру саме з Росії?
       Насправді, все дуже просто – гроші. І це рішення не зіграло позитивної ролі, тепер я думаю, що потрібно було залишитись в НБА. Можливо за таких умов, я десь і досі грав би в основі однієї з кращих команд Америки
       Де ви виступали протягом останнього року в Америці?
       За останній рік я зіграв у таких командах: «Феветвільські патріоти» (Favetteville patriots) та Лос-Анжелес Кліперс.
       Чому всетаки довелося розпрощатися з найсильнішою лігою світу?
       Я думаю, що НБА – це добре, проте я хочу побувати і відповідно пограти у всьому світі, а не лише в Америці. У мене була не одна пропозиція з різних клубів, які потребують моєї допомоги. Розумієте, в НБА дуже важко реалізуватися, як виконавцеві. І часто такі поняття, як талант та можливості відходять на другий план. Я не хочу сидіти на лаві запасних в НБА, я хочу грати в баскетбол.
       Американський та європейський баскетбол значно різняться між собою. Чи готові ви грати саме на цьому континенті ?
       Справді, вони різняться між собою. Європейський баскетбол потребує більше навичок, в той час як американський – більше  швидкості,  він вимагає швидко рухатися і експресивно грати. Одним словом грати на публіку. Баскетбол у Європі фундаментально інший – виважена передача,    правильно обрана позиція на паркеті і боротьба за кожен його клаптик – ось основні ознаки євробаскетболу . Американці вимагають видовищності – слем-данки, блок-шоти. Я грав у багатьох місцях – в Росії, Америці, Китаї, Японії, Іспанії, Португалії. Навіть якщо гратимутьв тій чи іншій першості лише один місяць, я знатиму як.
              Як ви напевно вже знаєте, українську суперлігу залишили декілька американських зірок. Скажіть чи не боїтеся ви вступати в суперлігу за таких обставин і під тринадцятим номером, який вам дістався.
       Я нічого не боюся.
 
 
        Ви знайшли спільну мову лише з Артуром чи  спілкуєтеся з усіма гравцями?
       Я насправді можу товаришувати з будь-ким. Дехто приїжджаючи з Америки до інших країн хочуть жити всюди, як в америці, харчуватися лише в МакДональдсі, наспівувати американські пісні. Я приїжджаючи до країни хочу побачити її культуру, спілкуватися із різними людьми, їсти те, що ви їсте, танцювати, як ви танцюєте….
       До речі, ви вже встигли скуштувати українські страви?
       Так! Мені імпонує  українська кухня, особливо сподобався борщ.
 
Бесіду вів В'ячеслав Лопушанський