Едмунс Валейко: “Я навіть секунди не сумнівався, коли з’явився варіант повернутися до України”
Початок календарної зими для «Черкаських Мавп» був, можна сказати, двозначним. Із позитивів можна виділити боротьбу за путівку до наступного раунду Кубка Виклику, а до негативів віднести суто індивідуальні проблеми. Адже відразу два захисники черкащан – Лохманчук та Ярутіс, за різних обставин «випали» на пристойний відрізок часу. За словами лікарів, на повне одужання гравців задньої лінії знадобиться близько півроку.
З огляду на це, пошук плеймейкера, який проходив дещо в панічному стилі, слід було закінчити якомога швидше. Звісно, в розпал чемпіонатів віднайти кваліфікованого захисника не так і легко. На ринку залишаються або ж ті, які нікому не потрібні, або ж ті, за яких не легко викласти потрібну суму. Є і ще один варіант – взяти гравця, в якого, з різних причин, відверто не все клеїться в нинішньому клубі. За таких умов і колишній роботодавець задоволений, і для самого гравця відкриваються нові перспективи. Саме так трапилось і з Едмундом Валейко, знайти себе в польському «Полпаці» він так і не зумів, а пропозицію з України прийняв з неабияким задоволенням. До того ж, самого Валейко аж ніяк не назвеш новачком майже для всіх баскетболістів «Черкаських Мавп». За три роки виступів в складі БК «Київ» латвієць зумів пограти як за, так і проти багатьох нинішніх черкащан. Не винятком є і наставник черкащан Андрій Підковиров, проти якого 34-річний захисник грав ще в чемпіонаті Радянського Союзу. Валейко тоді грав за Латвійський «АСК», а Підковиров захищав кольори київського «Будівельника».
Едмунс, наскільки легко було повернутися до України?
Я прийняв цю пропозицію відразу. В мене залишились дуже приємні спогади після років проведених в БК «Києві». В цій країні мені все подобається – життя, люди і, що найголовніше, пристойний рівень баскетболу. До того ж, чемпіонат України постійно прогресує. Я навіть секунди не сумнівався, коли з’явився варіант повернутися до України.
Були ще пропозиції з інших клубів?
Так, вони були і не мало, але не користь України відіграв той факт, що для мене чемпіонат України є, певною мірою, рідним. А для гравця, який прийшов до нової команди, дуже важливо швидко освоїтись.
Твоя угода з черкаським клубом підписана строком на один місяць, і не в останню чергу була укладена з огляду на травму Роландаса Ярутіса. Як гадаєш наскільки можливо затриматись в Черкасах на довше?
Це буде повністю залежати від мене, я буду робити все, аби залишитися в “Черкаських Мавпах”. Звісно, останнє слово буде за керівництвом клубу.
Саме керівництво в національному чемпіонаті ставить лише найвищі завдання, як гадаєш чи під силу його реалізувати даному підбору гравців?
Це було б безглуздо, якщо керівництво поставило б завдання бути в п’ятірці або ж просто потрапити до плей-оф. Тут же все по-іншому, з першого дня зрозумів, що підходи дуже серйозні як до тренувального процесу, так і до самих завдань на весь чемпіонат. Тим більше, що це – реальне завдання, адже ми маємо один з кращих підборів гравців в суперлізі. Звісно, все виграти неможливо і це в першу чергу повинні зрозуміти вболівальники, які з огляду на матч “Пульсаром”, дуже серйозно підтримують команду. В національному Чемпіонаті в нас сильні опоненти, основний з яких – “Азовмаш”. Та й “Хімік” останнім часом демонструє дуже змістовний баскетбол.
Коли ти був капітаном БК “Київ”, нинішній наставник “Мавп” Андрій Підковиров тренував найзапеклішого суперника “вовків” – “Азовмаш”. Як вважаєш, ті матчі, зокрема фінальної серії, стали ключовими в факті нинішнього запрошення?
Не знаю. Я думаю, про це слід запитати у Андрія Анатолійовича. А стосовно протистоянь з Підковировим, я ще пам’ятаю, коли грав проти нього. Я тоді ще був дуже молодим. А зараз ми йдемо до єдиної мети – перемагати в кожному матчі.
Відносно дебютного матчу в складі “Черкаських Мавп” (недільна гра проти “Пульсару”), тобі вдалося продемонструвати досить пристойний статистичний показник – 10 результативних передач. Як оцінюєш свої дії в тій грі?
Ще важко грати на високому рівні, адже до цього в мене був дуже важкий польський етап. Чесно кажучи, і сам не знаю, чого мене туди запросили, оскільки я отримував дуже мало ігрового часу. З огляду на це в неділю було нелегко підтримувати високий ігровий ритм. А стосовно кількості передач – це моя робота. Я значно краще себе відчуваю, коли віддаю передачі, ніж коли сам забиваю.
Вже завтра на твою команду чекає нелегкий матч в Миколаєві, де команда Валентина Бєрєстнєва може дати бій будь – якому суперникові.
Так, дійсно. Наскільки я пам’ятаю, в Миколаєві завжди було важко грати, не дивлячись на те, хто туди приїздить – остання чи перша команда Чемпіонату. Звісно ж, їхати туди будемо лише за перемогою.
В’ячеслав Лопушанський
222.jpg)
