Антон Білоус: "Займаюся баскетболом майже шість годин на добу"
Досьє:
Ім’я: Антон Білоус
Народився: 23 січня 1995
Місто: Черкаси
Освіта: I курс романо-германської філології
Вид діяльності: баскетбол
Хобі: баскетбол забирає увесь час
Кухня: японська
Страва: суші
Жанри музики: реп, хіп-хоп
Жанри фільмів: фантастика, історія
Улюблений фільм: «Область темряви»
Актор/актриса: Морган Фрімен, Анджеліна Джолі
Стиль одягу: переважає спортивний, але, подорослішавши, починає подобатися класичний
Девіз: неможливе ‑ можливо
Ким ти мріяв бути у дитинстві?
Спочатку, коли я був маленьким, то мені дідусь читав астрономію, тому хотів бути космонавтом. Була тяга до зірок [сміється]. Ну а спортсменом я хотів бути, але не міг точно виокремити якийсь один вид спорту.
Якими видами спорту ти займався?
Багатьма. Це баскетбол, теніс, плавання, футбол.
Чому із цих видів спорту обрав саме баскетбол?
Просто до футболу і тенісу з часом зникла цікавість. А між плаванням і баскетболом прийшлось обирати. Хоча з обох видів спорту були доволі непогані результати. Тренера мене попереджали, що прийдеться обирати. Вибрав баскетбол, напевне, він ближче до мене.
Ти зараз навчаєшся на романо-германській філології, тобто баскетбол для тебе лише хобі?
Ні. Баскетбол – це моя професія, принаймні зараз. Навчаюся я для того, щоб не забути ті знання, які мені дала школа. Також, щоб моїй мамі було спокійніше за моє майбутнє. Також на всяк випадок, якщо отримаю травму [тричі стукає по дереву], то все одно потрібно десь робити. Тим паче знання мов ніколи не завадить.
Хто для тебе є кумиром у баскетболі?
Кумирів у мене немає. А от улюбленим гравцем є Lebron James. Мені подобається його гра, доволі різноманітна. У нього можна багато чому повчитися.
Пам’ятаєш свої перші професійні ігри, які були емоції чи страхи?
Спочатку мені було важко, оскільки в минулих сезонах я ще був слабший фізично. Першого разу, коли вийшов одразу забив (якщо не помиляюся, то 3 очка) і зал тоді піднявся, фани аплодували. Це було класно. Напевне цей момент запам’ятався на все життя. Можливо, це й не перша гра, але точно найяскравіша.
Які в тебе стосунки в команді «Черкаських Мавп», оскільки ти наймолодший гравець?
Все чудово. Колектив хороший. До мене відносяться на рівних з іншими.
А з ким найбільше спілкуєшся?
Це Максим Пархоменко, Юрій Фрасенюк, Максим Шепіль, а от з легіонерів – Джейсон Девіс, Іван Кольєвіч.
Чи не хвилюєшся ти перед виходом на паркет?
Коли ти в команді, то в тебе вже немає іншого виходу як викластися на повну. Мандраж зникає і ти повинен робити усе, що вмієш.
У команди, зокрема і в тебе є якісь традиції, яких дотримуєтеся?
Особливих таких немає, але намагаємося підбадьорити один одного. У тому році на одній з ігор ми ставали в круг і розкатувались. Ще кладу руку на серце, коли гімн грає. Пам’ятаю, коли був на Чемпіонаті Європи, то ми з другом молилися. Також, коли кидаю штрафний, то роблю одні й ті самі рухи, а потім кидаю.
Чи не змінилося до тебе ставлення друзів, колишніх однокласників і теперішніх одногрупників після «кар’єрного росту?
Та начебто ні. Я не знаю, як вони вважають, але в лице мені нічого не кажуть. Я думаю, що не зазнаюсь. Я не вважаю себе суперським гравцем, який гадає, що потрапив до Суперліги у 16 років. Я взагалі думаю, що це справа випадку. Тим паче мені є ще куди рости.
Ти казав, що мама хотіла, щоб у тебе була вища освіта. А чи вболіває вона зараз за твою спортивну кар’єру?
Спочатку вона була проти і казала, що потрібно «зав’язувати» з баскетболом, а думати за освіту. А коли мене взяли до Суперліги та збірної України, напевне, вона повірила в мене. Але все одно за здобуття освіти вона не здає позиції.
Скільки часу в день ти витрачаєш на тренування?
Як мінімум чотири години в день. Ранкова з 11 години до 13 і вечірня з 18 до 20 або з 19 до 21. До того ще сам займаюся до чи після тренувань. Загалом займаюся майше шість годин на добу.
А чи не заважає це навчанню?
Так, це дуже тяжко поєднувати. Але зумів минулий семестр вчитися, значить, і цей вивчусь.
Як ти думаєш чого не вистачає Черкасам, щоб більше молоді займалося баскетболом?
Навіть не знаю. Але точно однією з проблем інколи буває (коли хочеш сам позайматися) відсутність майданчиків, де можна потренуватися. Особливо взимку – це головна проблема, хоча є спортивні клуби, але це коштує чималих грошей.
Яка найзаповітніша мрія?
Удосконалитися , потрапити до найсильнішої ліги з баскетболу.
Вікторія Заїченко, "Пункт"
222.jpg)
