Томас Делінінкайтіс: "Я за своєю сутністю – переможець та боєць"

    Сьогодні вранці знаний у Європі снайпер – Томас Делінінкайтіс вже випробовував свій кидок у черкаському ПС «Будівельник». Литовець був у піднесеному настрої і повен бажання допомогти своїй новій команді у завтрашньому матчі. Про це і не тільки нашому сайту Томас повідав після роботи зі своїми новими партнерами.


Томас, приємно тебе бачити в Черкасах! Чому вибрав саме цей варіант продовження власної кар’єри?

Влітку довгий час не було зрозуміло про мою долю в «Жальгірісі». Так вийшло, що ця команда пізно відпустила мене і працевлаштуватися так, як я хотів, не вдалося. Тоді ми з агентом обумовили, що краще почекати два місяці і піти в сильний клуб, ніж укладати угоду будь з ким. Але так вийшло, що пройшло багато часу, сезон вже в розпалі, а серйозних пропозицій від клубів рівня Євроліги я не мав. Чим більше проходило часу, тим більше я хвилювався, причому навіть не за своє майбутнє, а через те, що засумував за баскетболом. В свою чергу, «Черкаські Мавпи» виявили серйозне зацікавлення в моїх послугах і от я вчора прилетів.

Як підтримував форму?

Фізичну підготовку я повністю пройшов з командою «Нептунас». Коли почалися ігрові тренування, то, звісно, я перестав працювати з цим колективом. Тренувався в рідному місті (Клайпеда) за індивідуальною програмою. Кожного дня працював у ігровому залі над кидком, «тренажерка» і кроси в лісі, - так були побудовані мої тренування.

Як можеш оцінити минулий сезон? Ти грав у одному з топових клубів Європи, але мало грав в першій половині сезону.

Так, минулий сезон для мене був неоднозначним. У нас була дуже сильна команда, гарні гравці і так вийшло, що спочатку я мав мало ігрової практики. Майже вісім місяців я відчував себе гравцем резерву і отримував лише 10-12 хвилин в складі «Жальгіріса». Потім Вімс отримав травму, Колінз поїхав, були ще проблеми зі здоров’ям у кількох гравців і тренер почав давати мені багато часу. Для мене довіра багато що значить. Лише після того, як це відбулося моя статистика в різних турнірах покращилася. Я грав майже 25 хвилин і мої результати серйозно виросли. Я навіть став MVP литовської ліги. Я точно знаю, що за три і навіть п’ять хвилин на паркеті нічого не доведеш. В такій ситуації в гравця просто блокований мозок і, окрім суперника, тобі заважає власна психологія. Підтвердженням цих слів є дві різні частини мого минулорічного сезону.


Делінінкайтій отримує нагороду MVP

Ти провів в Україні два сезони, які в тебе згадки?

Мені все сподобалося. Особливо відзначу Київ, а стосовно рівня баскетболу, то він тут хороший.

Які зараз амбіції в Томаса Делінінкайтіса?

Я не знаю жодного спортсмена, якому подобається програвати, я не виняток. Я дуже люблю вигравати і я за своєю сутністю – переможець та боєць. Я готовий битися до останнього, в мене ніколи не може виникнути думка, що моя команда може програти. Згідно цих принципів я приїхав в Україну, щоб перемагати і робити це зі своєю командою.

Всі в один голос відзначають твій дальній кидок, на твій власний погляд – це головний козир? 

Думаю, головним моїм плюсом є те, що я – командний гравець. Я ніколи не ставив за мету забити 20-15 очок. Для мене головне, щоб команда вигравала, адже це гріє душу не лише окремо взятому баскетболісту, а й всій команді, вболівальникам, фанам та президенту. Щодо моєї гри, то я дуже люблю грати пік-н-рол, якщо мені поставлять гарний заслін і побачу, що «великий» відкритий, я завжди віддам передачу. По-іншому просто не можу, нас так вчили і це вже запрограмовано.

Перед приїздом в Черкаси що знав про «Черкаські Мавпи»?

Рішення про переїзд сюди потрібно було приймати швидко і так само швидко треба було їхати. Тому, окрім турнірного положення команди, нічого не знав, навіть не знав, хто виступає за цю команду. Сюди приїхав, виявляється, кількох гравців я знаю: разом грали з Нерушем, Яковлєвим та Івшиним. Прикро, що з команди пішов Кольєвіч, його я також добре знаю, ми грали разом в «Летовус Рітас».


Після тренування Йовіца Арсіч ще довго обумовлював з литовцем комбінації команди

Завтра «Черкаські Мавпи» приймають «Кривбасбаскет». У тебе контактного баскетболу не було доволі давно, як вважаєш. завтра ти готовий допомогти команді?

Насправді, я завжди готовий, я кожного дня тренувався, я не мав ігрової практики, але постійно тренувався, тому впевнений, що допомогти зможу вже завтра, а як воно буде, побачимо. На перших тренуваннях з командою ніби нормально виглядаю, чесно, я думав, буде гірше, потрібно лише трохи часу і я вийду на рівень своєї кращої форми.