Новини клубу

    Сьогодні «Черкаські Мавпи» провели свій другий робочий день. Тішить дружня атмосфера в колективі. Статус одного з веселунів команди вже отримав Террі Сміт. Як виявилося, американський захисник – не лише кращий снайпер минулорічної Балканської ліги (18.8 очок, 3.6 підбирань, 3.4 передачі), а й душа компанії. Сьогодні Террі відвідав один з центральних пляжів Черкас («Живчик»), де його команда провела вечірнє тренування. Саме там ми поцікавилися у новачка «Черкаських Мавп» про його враження.

– Террі, вітаємо тебе в Україні. Які враження від нової для тебе країни?
– Чесно кажучи, я не очікував, що залишуся у Болгарії (сміється). Так, ви мене правильно зрозуміли, просто в мене відчуття дежавю: Україна мені неймовірно схожа на Болгарію. Аеропорт, крамниці і так далі, але після того, як я сьогодні прийшов на пляж, це відчуття ще посилилося. Поки що враження від вашої країни лише позитивні, зрозуміло, що я ще багато чого не бачив, все ще попереду. Єдине, що важко, так це навчитися манері їзди за кермом в Україні, мене потроху перевчає Антон (перекладач). Якби я виробляв на дорозі у Штатах таке, що собі дозволяють деякі тутешні водії, давно б уже ходив без прав. І ще не можу звикнути до цього трикутного знаку («Дати дорогу»), я завжди зустрічав лише знак «STOP».

– Ти вже чотири сезони провів у Європі, але так далеко, на її Сході, ще не грав. Причому рішення про підписання контракту ти прийняв ще до завершення чемпіонату Болгарії. Які головні мотиви були?
– Так, я ледь не вперше у своїй кар'єрі погодився на перехід ще до завершення сезону. Тоді я грав вирішальні матчі півфіналу проти "Лукойл Академіка" і мав кілька непоганих пропозицій від команд з Бельгії, але варіант з Черкасами для мене був найкращим.

– До речі, ніхто не вірив у те, що твій клуб ("Рілськи Спортіст") зможе нав’язати реальну конкуренцію «Лукоїлу» у півфіналі, а ви ледь не створили сенсацію. Наскільки була важкою поразка в п’ятому матчі серії?
– Це неймовірно прикра поразка. Не тому, що ми програли, а тому, що ми були за крок від сенсації. Вся Болгарія не вірила перед цією серією, що ми виграємо бодай одну гру, а ми були близькими до загального успіху. Програли лише у вирішальному матчі серії. Для мене особисто ці ігри, як і останній сезон, були також доволі успішними, я багато здобував очок, але це ніщо порівняно з командним результатом. На жаль, ми не змогли дотиснути титулованого суперника, хоча й в останній грі вели з різницею у 20 очок.

Пристойний стрибок дозволяє Сміту взяти участь і в конкурсі слем-данків

– За ці чотири сезони ти вже встиг стати європеїзованим баскетболістом?
– Коли я приїхав у Європу, відразу помітив, що американці тут грають в значно атлетичніший баскетбол, більше агресії та бажання у їх діях, європейці ж значно працьовитіші. Але за час перебування на цьому континенті, мені здається, ситуація змінилася, ігрові можливості десь вирівнялися, різниця може бути хіба що в класі, причому не важливо, який у гравця паспорт. 

– Хто тобі розповідав про українську Суперлігу?
– Насамперед, це робота мого агента, але я також спілкувався з деякими гравцями, які грали тут. Спеціально задля цього навіть довелося познайомитись з Томасом та Хантером, ці хлопці виступали у «Мавпах», вони розказали про команду та чемпіонат. Також знаю Еріка Девіндорфа, який грав у «Дніпро-Азоті», з цим хлопцем ми грали ще в Штатах, він з мого рідного міста. У минулому році я познайомився з Віллі Діном у Болгарії. По суті, від цих гравців я не чув нічого поганого про український чемпіонат, тому і вирішив себе спробувати тут.

– Ти вже познайомився з командою і тренером. Як думаєш, чого від тебе очікують в Черкасах?
– Я не хочу хвалитися, але в минулому сезоні у «"Рілськи Спортіст" я був лідером, думаю, «Мавпи» приблизно одного рівня з цим клубом, тому хочу стати лідером «Черкаських Мавп». Якщо давати характеристику, то можу себе назвати універсальним гравцем, такий собі комбогард, який однаково комфортно себе почуває на позиції розігруючого та другого номерів. Зрозуміло, що тренер мене використовуватиме саме в цих амплуа. Причому я люблю не лише атакувати, а й захищатися, від цього я також отримую задоволення.