Андрій Шаламов: «Зараз ми маємо змогу втілити у життя дитячу мрію»

 

 Він молодий та амбітний. У свої 18 він вже має досвід виступів за кордоном та навіть спробував себе у матчах вітчизняної Суперліги!

Він перспективний форвард, на якого серйозно розраховує наставник "Черкаських Мавп" –  Максим Міхельсон. Андрій Шаламов поділився враженнями від першого сезону у Черкасах та розповів про шанси юніорської збірної на юнацькому чемпіонаті Європи.


 

–Андрію, минув рік відколи ти змінив підмосковні "Хімки" на «Черкаські Мавпи». Розкажи про перший сезон у помаранчево-чорній формі. Чи задоволений ти ним? 

–Сезон видався успішним. Півроку грав у першій лізі, де ми не знали гіркоти поразок. Потім, після від'їзду легіонерів, випала нагода пограти в основній команді. Чи не кожен молодий гравець мріє про виступи у Суперлізі. Мені ж вдалося це вже у 18 років, тому рік вважаю вдалим.

 

–Наскільки звик до нового міста, оточення?

–За рік Черкаси стали моєю другою домівкою. Тут зустрів багато хороших людей, завів чимало знайомств. І взагалі, це гарне місто, з пляжами, парками, словом, є де відпочити.

 

–Окрім баскетболу, ти ще й навчаєшся. Як вдається поєднувати постійні тренування та від'їзди з навчальним процесом?

Дуже непросто. Бувало, що за тиждень ми мали два-три виїзди. І це позначалося на відвідуванні занять. Та зараз все добре. Нещодавно завершилася сесія, яку здав успішно. Закінчили перший курс.

 

–Трохи відступимо від теми баскетболу. Зараз триває футбольний чемпіонат світу у Бразилії. Слідкуєш за його перепетіями? Можливо, назвеш свого фаворита?

–Безперечно. Скажімо, вболіваю разом з усім світом. Думаю, збірна Нідерландів має набільші шанси на перемогу. Також подобається гра Колумбії та Бельгії.

 

–Сам ти з Харкова. Наскільки важко перебувати далеко від рідної домівки, батьків, родини протягом тривалого часу?

–Трішки звик. От коли виступав у Хімках, було набагато складніше. Адже це далі, ще й інша країна.Зараз під час відпустки або на свята обов'язково повертаюся додому.

 

–Зараз ти перебуваєшу таборі юніорської збірної України. Перед вами стоїть непросте завдання. Повернутися до елітного дивізіону. Як вважаєш, під силу досягти поставленої мети?

–Так. Взагалі не має сенсу розпочинати якусь справу без віри в успіх. Усі живемо однією ціллю. І у нас дійсно сильний склад. Налаштовуватимемося лише на перемогу у дивизіоні.

 

–Останнього літа ти вже брав участь Євробаскеті U-18, змагаючись з юнаками, на рік старшими за тебе. Чи допоможе це цього року? Відчуваєш себе більш впевнено?

Минулого року набрався досвіду гри зі старшими суперниками. Тому, дійсно, граючи з ровесниками, почав відчувати себе впевненіше. Навіть спокійніше. Тож спробую показати максимум своїх можливостей, щоб допомогти команді перемагати.

 

–На майданчику ти є так званою запальничкою. Постійно заводиш партнерів. Виконуєш роль емоційного лідера. 

–Скільки себе пам'ятаю – завжди був емоційним хлопцем. Намагаюся ділитися цим з командою. Знаєш, я навіть відчуваю, що емоційність мені допомагає краще грати. Я не тримаю в собі переживань, а виплескую їх назовні, тому, напевне, ніщо не заважає мені сконцентруватися на грі. 

 

Наступного сезону в Черкасах знову робитимуть ставку на молодих виконавців. Як ставишся до цього, адже ти є одним з них?

Буду доводити тренеру, що гідний отримувати ігровий час у Суперлізі. Захищати кольори клубу на професійному рівні – велика честь для мене. Взагалі ж, ситуація із залученням молоді є чудовою. Ми маємо шанс реалізувати себе, втілити у життя дитячу мрію – і все це у відносно  ранньому віці.

 

На початку сезону ти висловлював бажання зіграти проти своєї колишньої команди – «Хімок». Тобі випала така нагода у юнацькій Євролізі, щоправда, не вдалося перемогти. Наскільки прикрою була поразка?

Дуже прикрою, ми не були слабшими. Поступилися на заключних хвилинах, у боротьбі. Чогось нам тоді не вистачило. Можливо, не пощастило. Але гра запам'яталася, насамперед, емоційністю.

 

–Яку мету перед собою ставить Андрій Шаламов? Яких вершин хочеш досягти у спорті? 

Конкретної мети не маю. Прагну постійно розвиватися, робити крок за кроком у своєму розвитку. Переконаний, якщо працювати над собою, результат не змусить довго на себе чекати.