Лебедєв об'єднує навколо баскетболу!
Андрій Лебедєв продовжує завзято тренувати молоду зміну. Після майстер-класу для «Фортеці – 94», Андрій завітав до, нещодавно створеної збірної міста, хлопчаків 96 року.
Баскетболіст вже зарекомендував себе, як веселого та уважного тренера на минулому занятті, і цей майстер-клас він продовжив у тому ж дусі.
Спочатку розігрів дітей у формі гри. Тоді багато часу приділив гнучкості. Спортсмен не лінуючись, особисто демонстрував всі вправи. Сторонньому спостерігачу певно здалось би, що він потрапив до секції з йоги. До речі, такий спостерігач був. Хоча не зовсім сторонній…
На балконі, що знаходиться у спортивному залі, дивився за тим що відбувається, батько одного з хлопчиків. Познайомившись з батьком Святослава, Юрієм Миколайовичем, виявилося, що його син наймолодший у цій команді. Святик лише 97-ого року. Правда в нього є напарник того ж року, але трошки старший, якого на першості міста було визнано найкориснішим гравцем чемпіонату. (Взагалі прикольно, коли згадуєш, що в дитинстві різниця у день визначала старшинство!)
На запитання: яким чином зайнятій людині вдається знаходити час для відвідування тренувань дитини, Юрій Миколайович відповів: «Встигаю все. Працюю доцентом кафедри історії України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Спорт обожнюю. В свій час займався волейболом. Дружина – баскетболом. Зараз великі надії покладаємо на сина. Тобто, бачимо, що баскетбол для нього може стати не лише хоббі чи фізкультурою, а саме професійним майбутнім.
За час моїх відвідувань тренувань, я перезнайомився з багатьма людьми. Спільні інтереси дітей об’єднують навіть дорослих.»
Баскетболіст вже зарекомендував себе, як веселого та уважного тренера на минулому занятті, і цей майстер-клас він продовжив у тому ж дусі.Спочатку розігрів дітей у формі гри. Тоді багато часу приділив гнучкості. Спортсмен не лінуючись, особисто демонстрував всі вправи. Сторонньому спостерігачу певно здалось би, що він потрапив до секції з йоги. До речі, такий спостерігач був. Хоча не зовсім сторонній…
На балконі, що знаходиться у спортивному залі, дивився за тим що відбувається, батько одного з хлопчиків. Познайомившись з батьком Святослава, Юрієм Миколайовичем, виявилося, що його син наймолодший у цій команді. Святик лише 97-ого року. Правда в нього є напарник того ж року, але трошки старший, якого на першості міста було визнано найкориснішим гравцем чемпіонату. (Взагалі прикольно, коли згадуєш, що в дитинстві різниця у день визначала старшинство!) На запитання: яким чином зайнятій людині вдається знаходити час для відвідування тренувань дитини, Юрій Миколайович відповів: «Встигаю все. Працюю доцентом кафедри історії України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Спорт обожнюю. В свій час займався волейболом. Дружина – баскетболом. Зараз великі надії покладаємо на сина. Тобто, бачимо, що баскетбол для нього може стати не лише хоббі чи фізкультурою, а саме професійним майбутнім.
За час моїх відвідувань тренувань, я перезнайомився з багатьма людьми. Спільні інтереси дітей об’єднують навіть дорослих.»
Поздоровляємо Андрія з днем народження!!! Ур-а-а!
До речі, «ура» зі санскриту переводиться як «Вперед на сонце!». Це заклик воїнів.
Тож, Андрію, будь непохитним бійцем!
До речі, «ура» зі санскриту переводиться як «Вперед на сонце!». Це заклик воїнів.
Тож, Андрію, будь непохитним бійцем!
222.jpg)
