Новини клубу

      Уперше побачивши у жовтні 2005 року на власні очі гру "Черкаських Мавп", Роман Мотузенко із завзятого футбольного уболівальника черкаського ФК "Дніпро"/ФК "Черкаси" перекваліфікувався на баскетбольного фана.
- Романе, що стало причи¬ною зміни твоїх симпатій?
- Пам'ятаєте, після того, як ФК "Черкаси" Олександра Гуріновича припинив свої виступи у чемпіонаті України, один сезон у нас у місті взагалі не було команди майстрів. Згодом "Дніпро" почало виступати у другій лізі, не показуючи при цьому яскравої гри. Восени 2005 року черкаська баскетбольна команда дебютувала у суперлізі чемпіонату України. До цього за баскетбольними матчами я спостерігав лише по телевізору, і мені було дуже цікаво побачити на власні очі, як грають професійні баскетболісти. Я пішов на гру з участю "Черкаських Мавп", і, знаєте, мені сподобався баскетбол як видовище. На відміну від футболу, баскетбол більш динамічний вид спорту: постійно змінюється рахунок і постійно перебуваєш у напрузі.
Після цього я пішов на футбол, але він мені став менш цікавий, ніж раніше. Хоча я б не сказав, що повністю відійшов від нього. Дивлюся по телебаченню європейські ігри, уболіваю за наші українські клуби в єврокубках, за збірну команду України.
- А як узагалі розпочалась твоя кар'єра спортивного уболі¬вальника?
- У дитинстві я дуже не любив ходити у дитячий садок і постійно хотів, щоб мене забрали з нього якомога раніше. Очей із вікон не зводив, щоб дочекатись, коли по мене прийдуть батьки або бабуся. І ось одного разу, мені тоді було років п'ять, я традиційно із сумом дивився у вікно. І тут раптом побачив, що по мене йде батько. Із дитячого садка ми з ним пішли на футбол. Тоді наше "Дніпро" грало ще у другій лізі чемпіонату СРСР. Гра мені сподобалася. Потім футбольні матчі я дивився по телевізору, а коли підріс, то мені дозволили самостійно ходити на ігри нашого"Дніпра".
- Був футбольним уболівальником, згодом став баскетбольним фаном, а називають тебе чомусь по-боксерськи - Тайсоном. Чому?
- Сам по собі я смаглявий. Коли підростав і поправлявся, моя мати сказала, що я стаю схожим на американського боксера Майка Тайсона. Згодом, через кілька років, коли я почав заходити на форуми в Інтернеті, то потрібно було мати свій нік. Я згадав, як мати мені колись говорила, що я схожий на Тайсона, і вирішив так підписуватись.
- Романе, як проходить твій день як уболівальника, коли "Мавпи" грають удома?
- Зазвичай ігри проходять по суботах, коли я працюю. У мене є свій бізнес. Тому всю баскетбольну атрибутику зранку беру з собою на роботу. Після закінчення трудового дня десь за дві години до початку гри їду до Палацу спорту "Будівельник", де збираються всі наші фани. Разом ми зустрічаємо гравців нашої команди і також пропонуємо свою допомогу організаторам зустрічі. Потім, а це майже за годину до початку матчу, ми йдемо до бару "Зимовий сад", що розташований неподалік від "Будівельника", і вже там проводимо остаточну підготовку до гри...
- А чи можна стверджувати, що ваша група фанів організована?
- Так і є. До нашої групи входять 25-30 уболівальників, які намагаються їздити на ігри "Мавп" в інші міста та приходять майже на всі домашні матчі.
- Ти є лідером наших фанів?
- Усі вважають саме так. Так сталося, що я зумів налагодити стосунки між фанами та керівництвом клубу, гравцями та тренерами команди.
- Питання про розширення вашої групи стоїть на порядку денному?
- Річ у тім, що до нас люди повинні йти не силоміць або за якихось привілегій, хоча у нас таких і немає. Ми хотіли б, аби нас було більше, але поповнення проходило за рахунок справжніх фанів. При цьому ні вік, ні стать, ні професія  значення не мають.
- Як проходить перевірка новачків, які хочуть влитися до ваших лав?
- Наприклад, приходить будь-хто і каже, що хоче з нами поїхати на виїзну гру. Якщо на грі новачок поводиться активно, тобто співаєз нами, "заряджає" та інше, то наступного разу ми йому не відмовимо в поїздці з нами знову.
- Скільки років найстаршому фану?
- Більше сорока.
- А наймолодшому?
- Минулого сезону до нас кілька разів підходив батько 7-8-річної дівчинки і просив, щоб його дочка повболівала за "Мавпи" разом із нами. Зрозуміло, що ми не були проти.
- Кількість відвіданих виїзних матчів "Мавп" впливає на авторитет фана?
- Ні, у нас головне не кількість, а якість уболівання.
- Із фанами яких команд у вас найкращі стосунки і навпаки?

- Багатьом може здатися дивним, але у нас дуже хороші взаємини з южненцями. Товаришуємо з киянами. Я дуже задоволений, що минулого сезону ми зуміли налагодити хороші стосунки з азовмашівцями. Щодо ворогів - то у нас їх немає.
- Романе, минулого сезону у тебе на іграх на голові була якась дивна каска. Де ти її придбав?
- 2007 рік я зустрічав у Южному. Туди ж на новорічні свята приїхав президент Європейської асоціації баскетбольних фанів росіянин Максим Благов, який і подарував мені цю каску. А привіз він її з Литви, де в таких головних уборах на матчах вільнюського "Жальгіріса" сидять майже 10% глядачів.
 - По боках каски пивні баночки. Вони повинні бути повними?
- Якщо в касці ходити просто так, то спекотно в голову. А якщо з пивом, то значно цікавіше.
- Яка твоя заповітна баскетбольна мрія?
- Поїхати самостійно на електричках, поїздах, автостопом на виїзну гру "Мавп" у Європу. Витратити на дорогу днів три-чотири і зустріти нашу команду в якомусь європейському містечку.
- Якусь кумедну історію із нашими фанами пригадуєш?
- Пригадую наш перший виїзд у лютому 2006 року до Южного. Їхали ми довго, а коли нам стало нудно, попросили водія уточнити, скільки нам ще залишилось їхати, хоча розуміли, що це ще години дві. Раптом водій говорить, що на місці будемо через десять хвилин. Поки з'ясовували, чи з нами не пожартували, автобус зупинився і нам сказали, що ми вже приїхали. І тут з'ясовується, що ми прибули до Южноукраїнська Запорізької області. Ох і не смішно нам тоді було! Але все-таки ми зуміли встигнути на гру в Южне Одеської області.