Новини клубу

Найзірковіший вихованець баскетбольної школи «Черкаських Мавп» Святослав Михайлюк уже два тижні тренується у таборі нашого клубу. Через кілька днів гравець NCAA повернеться у Канзас, аби продовжити підготовку до одного з найважливіших сезонів у своїй кар’єрі. У паузах між тренуваннями ми поспілкувалися з сімнадцятирічним захисником про плани на літо, збірну України та потенційний драфт 2016-го.

– Свят, раді тебе знову бачити у родині «Черкаських Мавп». Як взагалі можеш оцінити свій минулий сезон?

– Це був прекрасний сезон. Зараз я можу сказати, що він був, напевне, наймаштабніший у моєму житті, такий собі невеличкий фундамент на великому шляху. Щасливий від того, що опинився в NCAA, це неймовірний досвід. Я вступив у найпрестижніший університет, який має пряму асоціацію з баскетболом. Сподіваюся, я скористався цим роком, так воно чи ні можна буде побачити уже у наступних сезонах, але я відчуваю, що повністю за цей час адаптувався до США, до NCAA, сподіваюся, це лише початок мого шляху. Пам’ятаю, коли я прилетів, подумав: «Ось вона, Америка», тобто відчув своєрідний виклик, і я розумів, що мені треба буде багато працювати та перебудовуватися. Важливо, що вдалося зробити і одне і інше протягом цього сезону.

– Наступний сезон для тебе може стати найважливішим у кар’єрі. Тобі потрібно буде багато що доводити як другокурснику і, можливо, навколо цього сезону буде вимальовуватися перспектива драфту?

– Так, я це розумію, як ніхто інший. У цьому сезоні у нас фактично не зміниться склад, причому конкурент в моїй позиції – Убре – пішов на драфт, також розраховує на драфт Александер, решта хлопців залишилися у команді. І я не вважаю себе слабшими за них, тому у мене дуже великі сподівання на цей сезон і я розумію, що у ньому маю уже показувати результат. Впевнений, що у наступному році я буду грати значно більше.

– Як побудована твоя робота у міжсезоння?

– Те, що міжсезоння, не означає, що ми не працюємо. Я, приміром, прийняв рішення певний час тренуватися з «Черкаськими Мавпами», під орудою Максима Сергійовича. Так, я і з рідними можу побути і форму підтримувати. У тренажерці у мене дещо інша програма, ніж у хлопців, її постійно скидує мені головний тренер з фізпідготовки.

– До речі, зараз у таборі «Черкаських Мавп» унікальна ситуація, разом з основою там тренуються зовсім юні хлопці 2000-го 2001-го року народження. Ти з ними працював, що можеш сказати про їх потенціал?

– У Черкасах взагалі сильна баскетбольна школа і в останні роки це показують результати. Якщо хлопців відібрали і вони уже тренуються з основою, значить у них великий потенціал. Однозначно хтось із них буде грати на високому рівні, потрібно лише розвиватися. Тим більше, з ними працює тренер, який виховав і мене, якщо він мені допоміг впевнений, що з цих хлопців зробить справжніх профі.

– На базі Канзасу буде сформована університетська збірна США, зрозуміло, що ти з ними не поїдеш, як будуватимеш свою роботу?

– Я повертаюся 8-го червня, ми тренуватимемося однією командою. Наприкінці червня хлопці полетять на Універсіаду, а я залишуся і буду три тижні працювати індивідуально з тренером по фізпідготовці. Буду займатися своєю масою.

– Візуально ти серйозно додав, наскільки підріс за сезон?

– За той час, який я в Канзасі, виріс на кілька сантиметрів, зараз мене рівно 2 метри. А от у масі додав серйозно – «+8» кілограмів. На фізику потрібно робити великий акцент, тому що без неї в американському баскетболі нічого робити, ні в НБА, ні в NCAA. У міжсезоння у зал ходимо чотири рази на тиждень. Звісно, коли ідуть матчі, то навантаження менші, а так, вони просто колосальні.

– Ти не думав про збірну України?

– Зі мною зв’язувалися тренери збірної U-18, але зараз для мене у пріоритетах сезон в NCAA, я не хочу розпилюватися на кілька фронтів, самі розумієте, від цього сезону залежить моє майбутнє. Якщо я хочу піти на драфт, мені потрібно викластися у цьому сезоні, я це зможу, але треба дуже багато працювати, викластися повністю і показати свій кращий баскетбол.

– Ти хочеш піти на драфт у 2016-му році?

– Так, моя мета драфт 2016-го року! Я можу бути одним з наймолодших гравців, які підуть на драфт, але я маю на це право, треба вдало провести сезон.

– Як вважаєш, які шанси твоїх одноклубників Убре і Алєксандера на цьогорічному драфті?

– Убре однозначно буде у десятці, а можливо, і у сімці, він дуже сильний гравець. Ми з ним списуємося, то він впевнений у своїх силах. Алєксандер, думаю, буде невисоко, пізній перший раунд, або ранній другий.

– Для більшості американських студентів гравці збірної США є кумирами, а ти вже проти них грав у 17 років на чемпіонаті Світу. Як до цього ставляться твої однокурсники?

– О, так це ледь не головне питання. Мене часто американці про це запитують, для більшості мрія зіграти з ними, правда, в одній команді (сміється), я ж уже грав проти. 

– Переважна більшість людей, які переїздять у Штати, практично кардинально змінюють свій раціон. У тебе як з цим?

– Дійсно, він дещо змінився. Справа в тому, що мене годують в університеті. У нас фактично вся команда живе в гуртожитку для спортсменів, я не готую собі їжу, а їм разом з командою у столовій, іноді після тренування всі разом ходимо в якийсь із ресторанів, за нас платить університет. Тому їм, як американець.

– Тобто свої гроші на харчування ти не витрачаєш?

– Не зовсім (сміється). Якщо поставити таку мету, то можна дійсно не витратити жодного цента. Але іноді хочеться щось з’їсти з фаст-фуду чи ще щось. Це трапляється нечасто, але у США у цьому навряд чи хтось може відмовити.

– Я знаю, що стипендія в університетах там може доходити до 500 доларів. У тебе вона яка?

– Я точно не скажу, як у всіх університетах, моя стипендія 400 доларів.

– На що ти витратив першу?

– Чесно скажу, мені немає на що витрачати гроші. Фактично усім забезпечує університет. Першу стипендію довгенько не міг вигадати на що витратити. Трохи пізніше здається пішов та купив джинси і футболку. 

– З американською термінологією проблем немає?

– Спочатку у мене їх вистачало, багато сленгових американських слів і на майданчику і за його межами, тому перші місяці було неймовірно важко. У мене непоганий англійський, але зі сленгом були серйозні проблеми, зараз уже все прекрасно розумію. 

– Багато вільного часу у Канзасі?

– Його фактично немає! Я поєдную тренування із навчанням, я не скажу, що це дуже складно, але забирає весь час. У Канзасі є, де прогулятися, але сил на це уже ввечері просто не вистачає. Тому я віддаю перевагу тому, щоб відпочити. Для мене, як і для кожного спортсмена, відпочинок важливий, не зовсім комфортно себе почуваю, якщо сплю менше восьми годин, а краще 10.

– У команді всі встигають за навчальною програмою?

– Якби хтось не встигав, то не грав би. Приміром, максимальний бал 4, але гравцю потрібно мати не менше, ніж 2.2 бали, цей рубіж у нашій команді поки всі долають. У цьому допомагають і викладачі, у кожного спортсмена, який виступає за університет, є ще репетитори, які допомагають надолужити програму, зробити правильні акценти. Ось у цьому допомагають, але інших поблажок нікому не роблять, ти маєш вчитися, просто так, за те, що ти спортсмен, тут бали не ставлять.  

– Каррі чи Леброн?

– Я не дуже люблю Леброна і мені, навпаки, імпонує гра Каррі, тому відповідь тут однозначна – Каррі.