Що за людина Паша Ревзін?
«Я як м’ячик, що котиться по житті…але цей м‘ячик направляю також я!» Цю фразу баскетболіст «Черкаських Мавп» поміж іншим сказав на завершення зустрічі. Але я виношу її епіграфом, оскільки це є найточніша ілюстрація особистості Павла Ревзіна.
«Я ніколи не створював собі кумирів. Єдиний авторитет, єдиний вчитель і єдиний суддя - мій батько. Він проста людина, без якихось космічних досягнень, але він усі чесноти та якості, які мають бути у справжнього чоловіка виховував у мені.
Батьки взагалі ростили мене правильно. Давали велику степінь свободи та любові. Було кумедно, коли мама якось поставила мене у куток. Я, щось, трохи постояв…набридло…підійшов до неї і відрапортував, що «я пішов!».
Зараз, звичайно, відстань: не вистачає рідних поруч. До речі, я декілька днів тому став дядьком. Моя сестра народила.
Своїх дітей також буду виховувати демократично. Хоча все, що стосується моральних аспектів, із-під контролю не вийде ні в якому разі. Все інше: вподобання, інтереси – залишиться на їх розсуд. Той самий спорт…нехай хоч у підводні дротики грають. Щоправда, дівчинці не пораджу професійний спорт. По-перше, це справді не легка справа. По-друге, ризик. По-третє, спорт в Україні – це ненадійний засіб заробляння грошей. Сьогодні ти на хвилі – завтра…буде завтра.
Я мав думки і нагоду поїхати закордон. Але реальні умови, на сьогодні, мене цілком влаштовують. І взагалі, інша країна – це інше середовище, а не лише мова.
Пам’ятаю жахливу американську кухню. Я б ніколи не звик до неї. Натура така – консерватор. Обираю те що мені вже відомо, і за всім новим не женуся. До постійних змін та переїздів, пов’язаних з баскетболом, вже адаптувався. Адже не потягнеш на виїзд своє ліжко. Свідомо по можливості обираю безпечність та постійність. Себе щодня організовую та систематизую все довкола.
На майданчику я зовсім інший! Заводжуся і тоді здається, що можу все…в цьому світі.
Істина в тому, що ми самі є авторами своєї долі. Вибір та вчинки лише за нами. На цю тему мій улюблений фільм «Обережно, двері зачинаються!». Всім рекомендую.»
Батьки взагалі ростили мене правильно. Давали велику степінь свободи та любові. Було кумедно, коли мама якось поставила мене у куток. Я, щось, трохи постояв…набридло…підійшов до неї і відрапортував, що «я пішов!».
Зараз, звичайно, відстань: не вистачає рідних поруч. До речі, я декілька днів тому став дядьком. Моя сестра народила.
Своїх дітей також буду виховувати демократично. Хоча все, що стосується моральних аспектів, із-під контролю не вийде ні в якому разі. Все інше: вподобання, інтереси – залишиться на їх розсуд. Той самий спорт…нехай хоч у підводні дротики грають. Щоправда, дівчинці не пораджу професійний спорт. По-перше, це справді не легка справа. По-друге, ризик. По-третє, спорт в Україні – це ненадійний засіб заробляння грошей. Сьогодні ти на хвилі – завтра…буде завтра.
Я мав думки і нагоду поїхати закордон. Але реальні умови, на сьогодні, мене цілком влаштовують. І взагалі, інша країна – це інше середовище, а не лише мова.
Пам’ятаю жахливу американську кухню. Я б ніколи не звик до неї. Натура така – консерватор. Обираю те що мені вже відомо, і за всім новим не женуся. До постійних змін та переїздів, пов’язаних з баскетболом, вже адаптувався. Адже не потягнеш на виїзд своє ліжко. Свідомо по можливості обираю безпечність та постійність. Себе щодня організовую та систематизую все довкола.
На майданчику я зовсім інший! Заводжуся і тоді здається, що можу все…в цьому світі.
Істина в тому, що ми самі є авторами своєї долі. Вибір та вчинки лише за нами. На цю тему мій улюблений фільм «Обережно, двері зачинаються!». Всім рекомендую.»
222.jpg)
