Новини клубу

12-річний Максим Фесун став одним з головних героїв фінального етапу ВЮБЛ серед юнаків 2006-го року народження. Гравець «Черкаський Мавп» був лідером команди у всіх трьох зіграних поєдинках, а в матчі за 3 місце приніс черкащанам рекордні для себе 39 очок, чим зробив вирішальний вклад в перемогу.

Відразу після гри із ДЮСШ-7 ми поспілкувалися з Максимом, який, крім всього, цього дня отримав з рук організаторів приз кращому гравцю команди.

 - Звідки в тебе взялося захоплення баскетболом?

 - Я вперше потрапив на гру по суті випадково. Це був матч Суперліги «Черкаські Мавпи» - «Дніпро». Можна сказати, що я відразу закохався в цю гру...

 - Із скількох років займаєшся баскетболом?

 - Уже 5 років. Мені подобаються грати, я завжди сумлінно працюю на тренуваннях. Спочатку було важко, але я тренував кидок, дриблінг і поступово в мене почало виходити гарно.

Мене взяли грати за 2005 рік (за команду «Черкаські Мавпи»-05 - ред). Минулого року ми вибороли бронзу. Виграли матч за третє місце, обігравши Одесу.

Це були неймовірні емоції, гра була дуже важкою. То моя перша медаль, про яку я завжди пам’ятатиму. 

 - Кілька слів про твої враження від ігор фінального етапу.

 - У півфіналі була важка поразка. Я дуже засумував після того. Але зрозумів, що не можна опускати руки! У грі за третє місце ми зібралися і перемогли. На майданчику ми чітко виконували вказівки нашого тренера. Як на мене, ми добре зіграли і в обороні, і в атаці, - як результат в нас тепер є бронза. Я задоволений результатом.

 - Хто твій кумир з баскетболістів?

 - У «Черкаських Мавпах» в мене кумир – Олександр Кольченко, а в НБА – Пол Джордж.

 - Слідкуєш за НБА? Хто виграє цьогоріч, на твою думку?

 - Звичайно! У фіналі вболіваю за «Голден Стейт Воріорз».

 - Хто підтримував тебе на трибунах протягом фінальних ігор?

 - Хочеться подякувати всім вболівальникам, які підтримували мене. В першу чергу - це моя мама та сестра. Так, наприклад, моя сестра Яна, приїхала з Києва, щоб підтримати мене. Торік вона їздила на мої ігри в Ужгород, Хмельницький, Дніпро, Харків. Мама взагалі часто відвідує мої матчі. Переживає за мене…