Мартінас Андрюкайтіс: "Баскетбол – це те, що я вмію робити найкраще в житті"
На форумі нашого сайту вболівальники "Черкаських Мавп" і зокрема Мартінаса Андрюкайтіса залишили деякі запитання, на які гравець відповів, щойно повернувшись з Матчу всіх зірок.RealTeK: В якому віці твій зріст сягнув двох метрів?
М.А. - Здається у 17. Чому пам’ятаю…тому що, грав у 16 років в Європейському чемпіонаті. Там я був у команді найвищий 198.
RealTeK: Чи були у дитинстві серйозні травми?
М.А. - Ні. А що? Схоже? (сміється)
RealTeK: Твій талант відкрився одразу?
М.А. - Та не знаю чи він в мене є. Принаймі коли я граю в баскетбол, то це мені подобається. Баскетбол – це те, що я вмію робити найкраще в житті.
Чи стояв вибір між баскетболом та іншим шляхом у житті?
М.А. - Я вмію добре малювати. Вчився у школі мистецтв. І досі залишились навички. Але сказати, що я колись особливо горів малюванням не можу. Як почав займатися баскетболом у 12, так мене і почали помічати, запрошувати. І вже у 15, 16 грав за збірну.
На сьогодні баскетбол це лише робота? Чи ти ще відчуваєш той юнацький запал?
М.А. - Напевно я знаю одне, що точно не зможу робити будь-що, що не до вподоби. І ніхто мене не змусить.
Я відчуваю, що вихожу на майданчик, аби боротися. Я з бажанням йду на тренування.
Чи були думки у перспективі бути тренером?
М.А. - Я виключаю цей варіант. Справа в тому, що моя спеціальність "Баскетбольний тренер", ( я ще не завершив навчання у Каунівській спортивній академії), але мені не вистачає терпіння щось комусь пояснювати, коли тебе іноді очевидно не розуміють. Це складно.
RealTeK: Скільки найбільше очок набирав за гру?
М.А. - 56. Це була ще спортшкола. А професійно – 36 у литовській лізі.
RealTeK: Найбільша кількість підбирань?
М.А. - 15 у грі проти Збірної Китаю. Тоді я був у складі другої збірної. Ми грали у міжконтинентальному Кубку Станковіча у Китаї. Там грали чемпіони Южної Америки, Африки, Азії, Океанії та Європи. У 2003-ому році, як раз литовці і стали чемпіонами Європи.
ZBIG: Улюблена страва?
М.А. - Курка.
Чи любиш куштувати щось нове?
М.А. - Не люблю взагалі експериментувати. Якщо вподобав 5-6 страв, що мені до смаку, то вже особливо не вишукую чогось. Можу те саме їсти хоч 3 тижні.
ZBIG: Які в тебе музичні смаки?
М.А. - Хіп-хоп. Аренбі.
ZBIG: Твій найкращий друг у команді?
М.А. - Литовець.
Коаліція земляків?
М.А. - Так. Так. Ну а що? Коаліція югославів у нас також існує! (посміхається)
Vega: Як ти оцінюєш рівень української Суперліги?
М.А. - До свого приїзду на Україну я встиг не раз зіграти проти українських команд… Того самого БК "Київ", "Азовмаша" і "Одеси". Проти них грати було складно. Рівень серйозний. І завжди було розуміння, що перед тобою сильний суперник.
Перед тим як я підписав контракт, багато спілкувався з Роландосом Ярутісом. Тому розумів куди їду. Що можна очікувати. Ніяких несподіванок не відбулося.
Навіть суддівство не дивує?
М.А. - Не знаю. Якось так сталося, що вже третій рік граю в командах, яких чомусь недолюблюють судді. В "Мавпах" це також відчувається. Але ми робимо свою роботу, а вони свою. Іноді це може завести і допомогти, тому що ти розумієш, що граєш не лише проти п'яти суперників. А іноді навпаки дуже вибиває з гри.
Які думки відносно наступного сезону?
М.А. - Бажання грати за "Мавп" є. Відверто кажучи у іграх цього сезону ми не продемонстрували гідного рівня, а зробити це необхідно.
Vega: Як тобі місто Черкаси? Чи достатньо тобі простору? Можливостей цікаво проводити час?
М.А. - Та часу не так вже й багато залишається. Між тренуваннями встигаєш пообідати. Найчастіше їмо з Лебедєвим та Ярутісом. Потім по домівках і спати, щоб відпочити до вечірнього тренування. Взагалі, як я вже казав, я знав куди їду. Сам родом з невеликого містечка Каунас, у якому триста тисяч населення.
Сашкент: Мартінас, чи завжди ти був таким мовчазним чи це тільки здається?
М.А. - Та ладно…невже я таким виглядаю. Просто занурююсь у гру…концентуюся.
Сашкент: Яким ти був у дитинстві? Розбишакою чи пай хлопчиком?
М.А. - Дуже складним…Дуже-дуже складним.
Mandr: Який вчинок у твоєму житті був найбільш "крейзі"?
М.А. - Мені було 10 років. Ми з другом, не сказавши нікому нічого, вирішили піти до бабусі у село. А це, щоб ви розуміли, кілометрів 30. Раніше ми туди їздили автомобілем і це займало приблизно 20-30 хвилин і здавалося це зовсім недалеко. Ну, а пішки ми дібралися на ранок. До цього часу нас шукала вся міліція.
Mandr: Твій улюблений автор?
М.А. - Коли починаю читати книгу, то спинитися складно. Читаю від початку до кінця за один підхід. Хоча, ось нещодавно почав читати і щось не пішло…Називається «Кривавий серпень» одного румунського автора. Читаю литовською мовою. Книжки мені шле мама.
Mandr: Твої життєві пріоритети?
М.А. - Близькі та кохані люди. Баскетбол також. Але ці речі просто не можна якось класти на вагу.
Mandr: Твоє враження від України?
М.А. - Вона дуже різна. Хоча сказати складно. Що ми бачимо…готелі, спортивні зали.
Mandr: Де зустрічав найгаласливіших фанів, не враховуючи черкаських?
М.А. - У Греції. Там вони просто "відірвані". Створюють неймовірну атмосферу своїми піснями…факелами.
Коли ми здобули перемогу у Вільнюсі, а Каунас – Вільнюс - це одвічна конфронтація, то не могли вийти із зала 3 години. Тоді щоб вивести нас, робили коридор.
Чи є в тебе певні методи для підняття бойового духу?
М.А. - Я прошу Бога, щоб беріг мене та дав можливість робити свою справу з тією якістю, що я вмію. Я не прошу чогось більшого.
Що для тебе Віра?
М.А. - Я зараз розповім…У Черкасах я перейшов у православну віру. Це пов’язано з деякими подіями мого приватного життя. Зараз я щотижня ходжу до церкви та запалюю свічку.
222.jpg)
