Ода про “Черкаські Мавпи-Фортеця-94”

Частина І. Пролог.
Як скоро «Черкаські Мавпи» стануть істинно черкаськими?

Іноді можна почути, як Михайлу Бродському дорікають, мовляв «Чому в українському баскетболі грають іноземці?», звичайно, маючи на увазі «Черкаських Мавп». На що він відповідає: «А де вони – українці?!»

Справді, на сьогодні чисто-начисто українськими є МБК «Миколаїв» та рівненський «Пульсар». Частково це політика. Але, як не крути, концепцію іноді диктують обставини. Якщо Клуб не може собі дозволили легіонерів, то виходить із того що є. Говорячи про Миколаїв та Рівне, треба визнати, що в цих містах «виходять» зовсім не погано, оскільки хороша баскетбольна школа тут існувала за часів Союзу, а головне, нікуди не занепала з його розпадом.

Те саме стосується Харкова. Тобто школа існувала і існує. Хоча мецената для створення команди Суперліги ніде взяти. У Донецьку, здається, у цьому напрямку ситуація виглядає кращим чином: у наступному сезоні можна очікувати на появу нової команди в українському великому баскетболі. Містами баскетбольної традиції є, навіть не Київ, а Дніпропетровськ та Одеса.

У Черкасах, починаючи з 90-их, у баскетболі було цілковите затишшя. На рівному місці (передумовою можна вважати хіба що студентські команди), чотири роки тому народився баскетбол.

Паралельно зі створенням спортивного клубу «Черкаси», до якого відносяться «Черкаські Мавпи», був створений дитячий баскетбольний клуб «Країна Баскетболія». Головною ідеєю, від самого початку вбачалося відновити баскетбольну культуру Черкащини та виховати доморощених баскетболістів.

Так. Нажаль «Мавпи» у Черкасах – це екзотичне явище. Такий собі осередок «дружби народів». Але саме команда Суперліги є основним стимулом занять баскетболом для хлопчаків. І з кожним роком прірва між зачатками черкаського баскетболу, а саме юнацькими збірними та професійними командами тане.

Президент МГО «Країна Баскетболія» Олександр Нагорний: «Дуже поступово, але впевнено ростуть черкаські майбутні гравці Суперліги. На сьогодні у місті три збірні юнаків: 96-ого, 95-ого 94-ого року народження, а скоро з’явиться ще одна – 97-ого. Кожна з цих команд дасть по 3,4,5 кандидата до дублю. Перших хлопців можна буде «підтягти» вже у 10 класі. Це через 3-4 роки. Потім ще через рік партію. Вже зараз ми бачимо в себе дуже перспективних кадрів. А команди в цілому займають лідируючі позиції у своїх групах ВЮБЛ.»

ІІ частина. Велика подія малого баскетболу або як одесити пали від “Черкаських Мавп-Фортеці-94”

“Черкаські Мавпи-Фортеця-94” повернулись з Одеси, де зіграли останній тур всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги. Тепер на команду чекають фінальні поєдинки. Підопічні Максима Міхельсона зробили неможливе: переграли чинного чемпіона ВЮБЛ у віковій групі 1994 – команду з Одеси.

Після повернення до Черкас тренер команди Максим Міхельсон прокоментував гру та поділився своїми думками з приводу перспектив “Фортеці” та дитячого баскетболу взагалі.

Отже, ви повернулись з Одеси. З якими командами ви зустрічались, і як завершились ці матчі?

- Ми зіграли дві гри. У Вінниці виграли більше 20 очок. А з Одесою грали за 2 місце. Виграли одне очко в овертаймі. Скажу, що Одеса дуже потужна команда. Вони чинні чемпіони України. Минулого сезону вони дуже легко пройшли всю турнірну відстань і стали чемпіонами, тому що вони на голову сильніші. І ніхто не очікував, що ми зможемо перемогти. Там уже і місця всі розподілили. А ми от так вклинились.

Що вам дає друге місце в групі?

- Ми себе огородили від гри з дуже потужною командою з Горловки. У першому раунді ми граємо з Рівним, а якщо проходимо їх, то виходимо на Світловодськ чи Запоріжжя. Команду із Запоріжжя ми вже перемагали.

Чи вірили ви в перемогу над одеситами?

- Ну, “Одесу” я перемагав з командою Кривого Рогу. Одесити дуже фізично розвинені та спритні. Це стосується не тільки команди 1994 року, в усіх вікових групах Одеса на чільних позиціях. Ми добре підготувались та налаштувались. Хлопці зіграли дійсно класно! Я думаю, що вони дійсно повірили в перемогу вже під час самої гри. Ну, і звичайно я завжди налаштовую команду на перемогу. Але до цього було багато невдач, та і сезон почався не дуже добре для нас. Але, я думаю, що оскільки ми перемогли, то хлопці повірили в перемогу, в той же самий час усвідомлюючи, що вони перемагають чемпіона України.

А як з порозумінням в команді? Ви ж не так давно очолюєте “Фортецю”.

- Ну, звісно не ідеально. Ми добре знали гравців, розбирали кожного гравця. Зараз уже мої хлопці краще розуміють ті моделі гри, які я намагаюсь внести. Кожен з них зіграв на своєму звичайному рівні, і навіть краще. Якби усі завжди справлялись із задачами на гру, то рахунок би був 100:00 на нашу користь. Такого не буває. Але хлопці старались!

Взагалі, в цій грі буде все те, за що ми любимо баскетбол! Тут і пристрасть, і напруга, і сльози радощі після гри. Це все було в цьому матчі. Тут і батьки, які почали кидатись на суддів. І якщо зазвичай у нас на іграх пару лідерів в команді, то цього разу кожен вніс всій вклад у гру. Наприклад, ми накидали супернику трьохочкових, вони закрили нашого “дальнобійника”, а ми акцент атаки змістили, і вже хтось інший вистрілив серією з 10 очок. І так протягом усієї гри. Вони знаходять ключ до нашої гри, а ми міняємо моделі гри та тактику. А в овертаймі “вистрілив” Краснік Коля. Ми виграли овертайм з рахунком 11:10. І 10 з 11 очок записав на свій рахунок саме Коля.

То чи можна це вважати початком традиції перемог над сильними командами? Адже якихось рік-два тому обіграти Одесу чи достойно зіграти с “Азовмашем” було майже нереально.

Будемо надіятись, що це стане традицією. Поки що не можна сказати, що ми сильніше за “Одесу” чи “Азовмаш”. Час покаже.

Ви завтра вирушаєте до Риги. Які задачі команди у Євролізі?

- Там нам буде дуже складно, адже щоб залишитись в Євролізі на наступний сезон ми маємо виграти 4 гри з 5. І це місцеві команди. Але я хочу сказати, що участь у таких міжнародних іграх дає хлопцям шанс рости і досягати нових висот. У ВЮБЛ ми знаємо усі команди, знаємо їх гру і особливості. А от Євроліга це зовсім інший рівень. І спонсори, які підтримують дитячі команди і фінансують їх участь в європейській лізі роблять правильну справу. Тільки так команда може виростити класних спортсменів.

У Євролізі дуже пильно слідкують за віковою відповідністю гравців. В Україні майже всі команди мають перероблених гравців. За 1994 рік можуть грати хлопці 1993 чи 1992 року. І мені шкода бачити сльози дітей від поразки, яка стала наслідком того, що проти них грали старші хлопці. Розумієте, різниця у 1-2 роки дуже відчутна в такому віці. 11 і 13 років розділяє прірва! Це для нас вже не важливо, 25, 27 чи 30. А в підлітковому віці це дуже суттєво. І про таку серйозну проблему потрібно говорити вголос.

Тож, будемо надіятись на успіх у Ризі. Звичайно, нам буде дуже важко, але саме в таких іграх і формується характер команди.

ІІІ частина. Батьки, тренери - покровителі та провідники.

До дитячої баскетбольної секції діти потрапляють різним чином. Когось привела цікавість, а когось батьки за руку. У всякому разі більшість хлопців запалюються грою і це головне. Для цих дітей вчителі вже не мусять напружуватися, читаючи лекції про шкідливий вплив паління та інших «излишеств не хороших». А батьки не вишукують своїх чад по закутках дворів.

Батько Шкарбана Яріка, гравця збірної юнаків 96-го року народження «Черкаські Мавпи-ЧПК»: «Я часто відвідую тренування сина. Колись займався сам і зараз приємно спостерігати за ним. Дружина також колишня спортсменка. Ми обоє високі тож і Ярік на свій вік дуже високий. За літо виріс на 12 см.
Щодо баскетболу має серйозні амбіції і я його підтримую у цьому. Баскетбол це взагалі класна штука. І дуже добре що він взагалі у Черкасах набув такої популярності. Звичайно це подача Бродського. Він робить добру справу…дуже добру.
Мені було цікаво нещодавно поїхати з командою на Міжнародний турнір присвячений пам’яті Чечельницького до Полтави. Там хлопці взяли третє місце. Мене шокувало таке упереджене суддівство. Дитячий баскетбол, а пристрастей вистачить як на Суперлігу.»

Тренером «Черкаських Мавп-ЧПК» такоє є Максим Міхельсон. Його уваги та енергії вистачає на дві збірні. Хоча іноді навіть вічний двигун дитячого баскетболу виглядає втомленим. Уявіть! Вищезгаданий турнір проходив 20-23 березня у Полтаві.

Повернувшись до Черкас, не розкладаючи сумок, він поїхав з «Фортецею» до Одеси і просто видер перемогу. Бо сила там де правда! Ось сьогодні ми побачили мандрівника вдома. Далі Максим з «Фортецею» побував у Кременчуку, де у тренувальному порядку грали товариські ігри з командою-фіналістом російського Чемпіонату серед хлопців 94-ого року народження. А вже завтра невгамовна компанія бере напрям на Ригу. Де з дні виступатиме в Євролізі. По приїзду з Латвії Міхельсона чекатиме Харків, де проходитиме турнір «по 96-ому»….а потім – Маріуполь фінал ВЮБЛ «по 94-ому»….а потім Одеса фінал ВЮБЛ «по 96-ому».

Дитячі команди, вирушаючі на виїздні ігри, влаштовують екскурсії та пізнають Україну

В пам'яті баскетболістів залишаються не лише спортивні зали. Театр у Полтаві

Ось такими маневрами наповнене життя підростаючих супербаскетболістів. Бажаємо молодим бійцям сили! Тренерам – витримки! Батькам – гордості!

Новини клубу

Замовлення абонементу