Іван ТОКОВЕНКО: «Перед першим матчем у Суперлізі у мене тремтіли руки»

Цього сезону «Черкаські Мавпи» стали клубом, в якому було найбільше молодих дебютантів Суперліги Паріматч. Один із них, вихованець приватної баскетбольної школи Михайла Бродського – Іван Токовенко. У свої 16 років центровий вже має зріст 212 сантиметрів. Гравець розповів про свій пізній прихід у баскетбол, поділився враженнями від дебюту в Суперлізі та роботи з основною командою клубу.

– Іване, ти пропустив кілька тижнів через коронавірус. Як відновлювався після цієї хвороби?
Хвороба пройшла легко. Я дещо хвилювався спочатку, але вже у перші п’ять днів я зрозумів, що все буде добре. У мене була легка форма. Нещодано я повернувся. До цього довелося пропустити кілька матчів Вищої ліги. Зараз здав тест, він показав негативний результат. Більше того, у мене вже є антитіла до коронавірусу. Одразу повернувся до роботи, аби якнайшвидше допомагати команді.

Наскільки складно повертатися до форми? Адже у багатьох гравців основи були ускладнення, також часто проблеми виникають у високих хлопців. Як у тебе?
Так, на початку було дуже складно. Але навіть під час зараження, коли я був на самоізоляції, то вдома намагався щось робити, якось тримати себе у формі. Після повернення на перших тренуваннях було дуже складно, я видихався вже після перших 10-ти хвилин. Але поступово повернувся і зараз відчуваю себе чудово. Займаюся з усіма на рівних.

У Вищій лізі ви зіграли вже низку матчів. Які враження від старту в сезоні і очікування від чемпіонату?
По результатах матчів із Житомиром мені сподобалося, що ми можемо боротися у цьому чемпіонаті. З «Прометеєм» здобули одну перемогу, в іншому матчі програли – так вже вийшло. З Одесою також були непогані матчі і невдалий зі Львовом.

Минулого сезону ти вперше почав грати у Вищій лізі, зрідка отримував ігровий час. Зараж вже ти є одним із основних баскетболістів команди. Як ти справляєшся із новою роллю і як почуває себе у Вищій лізі?
Цей сезон дуже важливий для мене. Тренери дають шанс – я намагаюся ним користуватися. Дякую їм за це. Поки демонструю непоганий результат, але ще треба дуже багато працювати

У тебе є перевага над багатьма опонентами, в першу чергу твого віку – це зріст. Які настанови тобі дають тренери? Як потрібно користуватися такими природними даними?
Моє першочергове завдання – бути під кільцем, намагаюся завжди займати там вигідну позицію і чекати на передачу. Якщо перші номери мене не «грузять» – це вже їхня проблема. Тренер з ними розбереться.

У Вищій лізі тобі часто протистоять дорослі опоненти, чоловіки, які пограли в Суперлізі. Наскільки складно грати проти них, боротися під кільцем?
– У першому сезоні було складно. Я дуже хвилювався. Був величезний страх. Я пам'ятаю, що дуже боявся першої гри, не знав, що мені робити, як поводитися. Зараз вже я знаю, чого чекати, знаю, яким буде контакт, тому готовий до всього.

– Але ж тобі потрібно суттєво набирати м'язову масу.
– Так, тренери говорять, що мені треба набирати. Зріст у мене є, лишилося набрати масу. Треба багато їсти і ходити в тренажерну залу. Намагаюся ходити якомога частіше. На жаль, через те, що 11-й клас, підгтовка до ЗНО, виникають труднощі. Я іноді школу пропускаю через тренування. Тому індивідуально складно часто відвідувати тренажерну залу.

– Цього сезону ти навіть дебютував у Суперлізі. Наскільки цей момент був хвилюючим для тебе?
– Було дуже страшно. Я просто сидів на лаві запасних, тремтіли руки. Я не знав, що робити. У певний момент тренер каже: «Ваню, виходь!», - мене одразу кинуло в піт, не знав, що робити. Дещо загубився у матчі, але нормально. Це величезний досвід.

– Як рідні і друзі відреагували на твій дебют? Святкували?
– Перед грою я сказав мамі, що мене включили до заявки на матч. Вона дивилася, була дуже рада, що я зіграв. Потелефонувала і привітала мене. Телефонували всі родичі, вітали, казали – так тримати!

– Ти іноді тренуєшся із основною командою, працюєш із Скапінцевим і Сергеєвим. Наскільки приємно працювати з ними і що для тебе ці тренування?
Вони дуже допомагають. У них великий стаж, особливо у Скапінцева. Він мені сказав, що головне – діяти жорстко під кільцем і також дивитися вгору. Тому що у мене є проблема, що дуже часто дивлюся на підлогу.

Тобі зараз 16 років. Займатися баскетболом почав пізно. Чому?
Баскетболом почав зайтися десь у років 14. До цього я займався різними видами спорту – волейбол, футбол, плавання. Шукав себе. А в баскетбол перейшов тоді, коли зріст став 206, я зрозумів, що з таким зростом потрібно йти у цей вид спорту. До цього я спокійно ставився до баскетболу, а зараз розумію, що можу пов’язати з цим життя. У мене великі плани.