Новини клубу

“Таким було бачення тренера. Мені, як гравцю це пояснити складно. У передсезонні отримував достатньо ігрового часу і ефективно ним користувався. В сезоні ж грав відрізками і це було складно.
На початку цього сезону в мене була травма, яку я дістав під час гри Чорноморського. Потім продовж місяця тренувався сам і важко набирав форму. В результаті  на іграх виходив не надовго. Знову поступово Дмитро Базилевський (тоді ще тренер «Хіміка») почав допускати мене до гри. Невдовзі в Сумах чергова мікротравма. І знову випав з тренувань команди. Якось все складалося вкрай несприятливо.
Хоча, можливо, воно не просто так і треба було змінити середовище. Бо 10 років у команді це забагато. Такої думки було і керівництво Клубу.
Позаминулий сезон вважаю найкращим у дотеперішній кар’єрі. Тоді в мене статистика в Єврокубках і в Чемпіонаті хороша вималювалася. Був привід спробувати кудись перейти.”

“У «Хіміку» не було такої потреби. Єдине на що вплинув би агент, це термін контракту. Звичайно, не підписував би так надовго. Хоча абсолютно не жалкую проведеного часу в Южному. Вдячний Звєздану Мітровічу, який навчив мене всій грамоті.”

“Мій старт в Суперлізі пов'язаний з появою Мітровіча у «Хіміку». Всім що я знаю в баскетболі, завдячую йому.  За останні роки, його ідеї закріпилися і Базилевський також продовжив розпочате. Застосовував ті ж схеми. Тренування проводив дуже подібні.
Я гадаю, що для Звєздана у Южному були також хороші роки. З Арсічем вони подібні в першу чергу розумінням гри. Також вони принципові, що є, на мою думку, визначальним в баскетболі. Оскільки, якщо є принципи , тренер за них відповідає і вимагає дисципліни від гравців, тоді буде команда. В цьому вони дуже схожі.”

“В принципі, можливість цього руху проглядалася. По-перше Черкаси вже, мабуть, років три пропонували мені перейти. Але я себе відчував наче на роздоріжжі. Бо умови ті самі пропонувалися, але домівка переважувала у прийнятті рішення. Але, багато хто був готовий, що я перейду і саме до Черкас.”

“Всі родичі в Росії у Єкатеринбурзі. В Україні в мене мама, сестра та дружина. Але 10 років граючи в одній команді, відчуваю, що з Южним поріднився. Можливо, придбаю квартиру в Одесі.”

“Ні. Не так. Я буду там, куди заведе баскетбол. Хоч у Владивосток, аби я міг грати та відчувати свою корисність у команді. Після баскетболу, можу оселитися там де мені сподобається. Може це буде Москва. Але зараз Одеса мені дуже імпонує. Влітку багато вільного часу, який можна проводити на морі.
Зараз не хочу думати, що буде по завершенню баскетбола. Зараз – це мій спосіб життя та робота.”

“Готувати не вмію. Одразу попереджаю:-) Але, коли був молодий :-) то міг щось приготувати. Врешті, прочитати рецепт. Я ж не дурень.
Вмію добре грати в руський більярд. Але вже давно не грав. Як буде свій дім, то обов’язково придбаю ігровий стіл. Як є вільний час, то залюбки граю.”

“Поки ні. Правда і не питав. Але Олег Шевченко казав, що ніби в руський ніхто не чув щоб грали… ”

“Знаю, знаю. Він мене тут зустрічав. А його друг, мій сусід у Южному.”

“Я добре знав інфраструктуру та взагалі про життя Клуба. Мені багато розповідали мої друзі Буцький та Умбрашко. А зовні також імідж Клубу був на досить високому рівні. Бо з того моменту, як він заявився до Суперліги, «Мавпи» почали утворювати проблему «Хіміку» і навіть перемагали на нашому майданчику, що до того, досить нечасто відбувалося.”

“Сергій Ліщук. З ним дуже комфортно. Він добре допомагає у захисті. …Олександр Шубара. …Агафонов. Корисний гравець. …Юріс Убрашко або Саша Братіч… хтось з них. Але дуже багато гравців було і всіх важко одразу порівняти.”

“Фелікс дуже добре створює моменти. Він грає зручно не лише для саме, а й команди. Може стягнути гравців, віддати хороший пас. Завдяки ньому, грубо кажучи, за 10 хвилин я тричі зможу залишитися сам, і ті моменти залишається лише реалізувати. В розмові також нема бар’єру, бо я стовідсотково розумію сербську і 80 відсотків думок можу висловити.”