Новини клубу

 Напередодні попереднього туру Суперліги «Черкаські Мавпи» оформили сильний і дещо несподіваний трансфер. Черкаський клуб підсилив досвідчений український форвард – Ігор Крівцов. Дворазовий чемпіон Суперліги допоміг «Мавпам» оформити перемогу над «Ферро», а зараз чекає свого другого офіційного матчу за команду Максима Міхельсона . Напередодні гри проти «Дніпра» ми задали новачку кілька питань.

– Ігоре, приємно тебе бачити в Черкасах. Як взагалі проходить акліматизація? Я так розумію, що допоміг у цьому перший матч проти «Ферро», на який довелося виходити фактично з чистого листка.

– Дійсно, думаю, матч мені дійсно допоміг у цьому. До п’ятничної гри  я провів з командою лише два тренування, десь призвичаювався до колективу, пришвидшив цей процес офіційний матч. Зараз уже відчуваю себе повноцінним гравцем команди. Важливо, що ми гру виграли, думаю, і я в певній мірі допоміг команді, принаймні в кількох епізодах був корисний. Мені у певній мірі допомогла атмосфера в залі, помітно, що у Черкасах люблять баскетбол, це був дійсно хороший домашній матч. Впевнений, що акліматизуватися мені у команді вдалося, причому це було неважко, у нас компанійська атмосфера, а з деякими хлопцями я вже тренувався в одному таборі. З Кальніченком ми грали в одній команді, із Завадським працювали на зборах збірної, а Чумаков, взагалі, з рідного для мене Харкова. Черкаси мені теж подобаються, причому позитивне враження це місто на мене справило дуже давно – років 10 тому. Пам’ятаю, тоді я грав за БК «Харків» і ми приїздили у Черкаси на тур першої ліги, грали з вашим рятівником. Тури Першої ліги тоді ще були затяжними – 4-5 днів, часу у нас вистачало, аби ознайомитися з містом.

– Сезон для тебе почався дещо пізніше, ніж для більшості гравців Суперліги. З чим це пов’язано?

– Я не дуже хочу занурюватися у подробиці, але скажу, що це пов’язано з моїм попереднім клубом. Зараз у мене закінчився контракт з «Будівельником» і я мав статус вільного агента. Було кілька варіантів продовження кар’єри, але я обрав Черкаси, бо вважаю його найкращим.

– Попри те, що у тебе поки не ветеранський вік, у послужному списку велетенська кількість клубів. Ти це можеш назвати позитивним досвідом чи, навпаки, негативним фактором?

– Можна і так, і по-іншому, все залежить від того, з якого боку дивитися на речі. Це дійсно хороший досвід, але, напевне, на цьому і закінчуються всі позитивні моменти. Мені особисто імпонує специфіка західно-європейських клубів, навіть грандів, у них дуже мала ротація гравців і один баскетболіст може відіграти ледь не всю кар’єру в одній команді, це прекрасно. Але не будемо забувати, в яких реаліях знаходимося ми. На жаль, гравцям не доводиться обирати, впевнений, що якби це було можливо, то більшість була б за стабільність, яка згодом переросла б у відданість одному клубу. 

– Більшість називають тебе гравцем, який не повністю розкрив свій потенціал. Ти з цим погоджуєшся?

– За великим рахунком – так. Я ще не зіграв свого кращого матчу і маю надію провести свій кращий відрізок у кар’єрі. Я відчуваю у собі таку можливість. До речі, з огляду на це я згадав слова Даріуша Лавріновіча, якось він мені сказав: «У 24 я думав, що вмію все у баскетболі, у 28 думав, що багато чого я не знаю, а у 35 – що взагалі нічого не знаю про баскетбол». Зараз  мені 28 і я повністю з ним погоджуюся.

– Цієї п’ятниці «Черкаські Мавпи» спробують продовжити свою виграшну серію, яка уже складає чотири матчі. Але для цього потрібно обігравати сильного суперника, яким на початку чемпіонату виглядає «Дніпро». Як ти бачиш цю гру?

– Тренер і вболівальники черкають від нашої команди хорошого захисту, думаю, це може бути нашою сильною стороною, а від захисту уже прийде і напад, забити своє ми точно зможемо. «Дніпро» - це команда, яка разом уже кілька сезонів, а дехто з них взагалі знає один одного з дитинства, це їхня сильна сторона. Окрім того, ключові гравці цієї команди – справжні бійців. Думаю, у нас також команда з характером. Це буде хороша гра, яку виграє той, хто  виграє кілька важливих єдиноборств.  А в тому, що боротьба буде на кожному клаптику майданчика, я точно не сумніваюся.